1. Словник синонімів української мови

постіль

ЛІ́ЖКО (меблі для лежання), ЛІЖНИ́ЦЯ заст.; КО́ЙКА (підвісна постіль із парусини на пароплаві); ТАПЧА́Н, ЛЕЖА́К (дерев'яне ліжко без спинок перев. на відкритому повітрі, на пляжі). Крізь розчинені навстіж двері видно етажерку з книжками та високе ліжко з горою білосніжних подушок (О. Гончар); Прибіг (воєвода) до світлиці, упав до ліжниці, Відкинув запони рукою (М. Старицький); Каюту застелено килимом, .. блакитний газ повис на люстрі, високе ліжко виглядає затишно — справжня койка (Ю. Яновський); Стара, сивоволоса, висохла жінка лежить на тапчані і широко розкритими очима якось байдуже дивиться в задимлене небо (Ф. Малицький); Замість канапи стояв довгий цератовий лежак, перед ним величався на одній ніжці полірований стіл і кілька крісел (Н. Кобринська). — Пор. по́стіль.

ПО́СТІЛЬ (місце, призначене або приготовлене для спання), ПОСТЕ́ЛЯ, ОДР заст., уроч., ОДРИ́НА заст., уроч., ЛО́ЖЕ (ЛО́ЖА) заст., поет. В печері по один бік під стіною лежала купа сухого жовтого листу; то була Кривоносова постіль (І. Нечуй-Левицький); Давид майже завжди прокидається одразу, але, підвівшись з постелі, знову припадає до неї і пірнає в напівзабуття (М. Стельмах); Юрба хвилюється, і мчить Туди, де на одрі високім Лежить на ковдрі парчевій Княжна весь час у сні глибокім (переклад М. Терещенка); — Із.. злота Зробим ми тобі одрину І наб'єм м'яким лататтям Та горицвітом перину (Я. Щоголів); Побачив (Сивоок), що майже все приміщення займає широке ложе (П. Загребельний); Милого ложа — міх да рогожа — То мені постіль гожа; Хоч твердо спати, да легко здихати, Що є з ким розмовляти (пісня). — Пор. 1. барлі́г, лі́жко.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постіль — по́сті́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. постіль — Ліжко, ур. ложе, одр; (спальні речі) спальна білизна; постеля. Словник синонімів Караванського
  3. постіль — [пос'т'іл' і поус'т’іл'] постел'і, ор. пос'т'іл':у/постелеийу, мн. постел'і, постел' Орфоепічний словник української мови
  4. постіль — -телі, ж. 1》 Ліжко або якесь інше місце для спання. || Те, що стелять на ліжко для спання; спальна білизна, спальні речі. 2》 геол. Нижня верства гірської породи, на якій лежить шар породи, що містить корисну копалину. 3》 тех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. постіль — хохл. (постель) лігво, ліжко лігво, ліжко, ліжечко, постеля, див. койка, кровать, ложе, одр Словник чужослів Павло Штепа
  6. постіль — ПО́СТІ́ЛЬ, те́лі, ж. 1. Ліжко або якесь інше місце, приготовлене для спання. Маруся лягла на постіль, втомлена, змучена (І. Нечуй-Левицький); [Писар:] Коли ж гарна бісова дівчина: оком поведе – й слабого з постелі зведе (І. Словник української мови у 20 томах
  7. постіль — розділя́ти (діли́ти) / розділи́ти ло́же (по́стіль) з ким і без додатка. Бути з ким-небудь в інтимних стосунках. (Кассандра:) Троянки у неволі — і живі!... Фразеологічний словник української мови
  8. постіль — По́стіль, -те́лі, -те́лі, на -те́лі, по́стіллю (непр. відм., окрім орудн., від посте́ля) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. постіль — ПО́СТІЛЬ, те́лі, ж. 1. Ліжко або якесь інше місце, приготовлене для спання. Маруся лягла на постіль, втомлена, змучена (Н.-Лев., VI, 1966, 73); [Писар:] Коли ж гарна бісова дівчина: оком поведе — й слабого з постелі зведе (К. Словник української мови в 11 томах
  10. постіль — Постіль, -те́лі ж. Постель. Мене мати не давала, щоб я тобі постіль слала. Чуб. V. 335. Постіль білу стала слати, нема з ким розмовляти. Чуб. V. 1. ум. постілька, постіленька, постілечка, постілонька, постілочка. Чуб. V. 21, 192. Мет. 74. Чуб. V. 832. Словник української мови Грінченка