1. Словник української мови в 11 томах

початківець

ПОЧАТКІ́ВЕЦЬ, вця, ч. Автор (найчастіше молодий), який починає творчий шлях.

Ми всі, здається, старші віком літератори, радимо початківцям багато читати (Рильський, III, 1956, 412);

Як гармати в полі одлунали і на рейках засохла кров, я в твої [Харкове] гомінливі квартали початківцем смуглявим прийшов (Сос., І, 1957, 236);

Опублікування першої книги початківця — свято не тільки для читача, для літератури, для молодого автора, але й для старшого письменника (Смолич, Перша книга, 1950, 46);

// у сполуч. із сл., що означають професію, певне заняття. Особа, що починає працювати в якійсь галузі.

Початківець-інженер; Робкор-початківець; Механізатор-початківець.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. початківець — (той, хто починає працювати в чомусь) дебютант. Словник синонімів Полюги
  2. початківець — початкі́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. початківець — див. письменник Словник синонімів Вусика
  4. початківець — -вця, ч. Автор (найчастіше молодий), який починає творчий шлях. || у сполуч. зі сл., що означають професію, певне заняття. Особа, що починає працювати в якійсь галузі. Початківець-інженер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. початківець — ПОЧАТКІ́ВЕЦЬ, вця, ч. Автор (найчастіше молодий), який починає творчий шлях. Ми всі, здається, старші віком літератори, радимо початківцям багато читати (М. Словник української мови у 20 томах
  6. початківець — НОВА́К (той, хто недавно вступив куди-небудь, поселився десь і т. ін. або тільки-но почав займатися чимось), НОВАЧО́К, НОВЕ́НЬКИЙ розм., СВІЖА́К розм. рідко. Як і вона, ми були новаками в бою (І. Словник синонімів української мови