1. Словник української мови в 11 томах

правнук

ПРА́ВНУК, а, ч.

1. Син внука або внучки.

Вони йдуть удвох до хати і заходять у подвір’я, правнук Данилко і прадід Данило (Ю. Янов., II, 1958, 181).

2. тільки мн. Діти внука або внучки.

— Було в мене сім синів і чотири дочки, деякі повмирали, а теперечки з онуками і правнуками — душ їх з двадцятеро буде (Стор., І, 1957, 227).

3. Далекий нащадок.

[Неофіт-раб:] Хоч мій син, онук, найдальший правнук отого часу діжде, коли слово, ганебне слово «раб» із світа зникне (Л. Укр., II, 1951, 237);

Мудрець, замріяний філософ До дальніх правнуків іде (Дор., Тобі, народе.., 1959, 43).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правнук — пра́внук іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. правнук — [праўнук] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, кл. -учеи, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  3. правнук — -а, ч. 1》 Син внука або внучки. 2》 тільки мн. Діти внука або внучки. 3》 Далекий нащадок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. правнук — ПРА́ВНУК, а, ч. 1. Син внука або внучки. Вони йдуть удвох до хати і заходять у подвір'я, правнук Данилко і прадід Данило (Ю. Яновський). 2. тільки мн. Діти внука або внучки. Словник української мови у 20 томах
  5. правнук — НАЩА́ДКИ мн. (люди майбутніх поколінь), ПОТО́МКИ, ПОТО́МСТВО збірн., НАСІ́ННЯ збірн., розм.; СИНИ́, ВНУ́КИ (ОНУ́КИ), ПРА́ВНУКИ (перев. з означеннями наші, ваші і т. ін. Словник синонімів української мови
  6. правнук — Пра́внук, -ка; -нуки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. правнук — Правнук, -ка м. Правнукъ. Славних прадідів великих правнуки погані. Шевч. 213. Словник української мови Грінченка