1. Словник української мови в 11 томах

працьовитий

ПРАЦЬОВИ́ТИЙ, а, е. Який сумлінно ставиться до роботи (про людину).

Розумна пані і моторна, Для неї трохи сих імен: Трудяща, дуже працьовита (Котл., І, 1952, 71);

Все село уважало його за найпоряднішого парубка, за чесного, працьовитого й ощадного (Фр., V, 1951, 173);

Бійці — переважно вінницькі, подільські, наддністрянські колгоспники — слухняні й працьовиті (Гончар, III, 1959, 25);

// Який відзначається сумлінним ставленням до праці (про колектив).

В працьовитім колективі всі заможні і щасливі (Укр.. присл.., 1955, 361);

То переселенці з Пряшівщини. В селі кілька сімей таких. Дуже працьовитий народ (Томч., Готель.., 1960, 50);

*Образно. Попід віконням ходить хтось, — То журна осінь, тиха й працьовита (Шер., Дорога.., 1957, 8);

// у сполуч. із сл. руки. Роботящий, звиклий до праці.

За мир у всьому світі — Це значить: за життя, За руки працьовиті, За матір і дитя! (Рильський, III, 1961, 43);

Так, він повертається до землі, він прикладе до неї свої працьовиті руки, починатиме нове життя (Гур., Новели, 1951, 39);

// Який виконує корисну роботу (про тварин або машини, механізми тощо).

В повітрі пахощі липи, пахощі меду, гук та зик від працьовитої бджоли (Мирний, І, 1954, 174);

Коли ж трактори наближалися — жайворонячий щебет тонув у голосній мові працьовитих машин (Ю. Янов., II, 1954, 129).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. працьовитий — працьови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. працьовитий — Роботящий, трудящий, працелюбний, діяльний, с. запопадливий, д. робітний, трудівливий, багатотрудний. Словник синонімів Караванського
  3. працьовитий — див. роботящий Словник синонімів Вусика
  4. працьовитий — [прац'овитией] м. (на) -тому/ -т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
  5. працьовитий — -а, -е. Який сумлінно ставиться до роботи (про людину). || Який відзначається сумлінним ставленням до праці (про колектив). || у сполуч. зі сл. руки. Роботящий, звиклий до праці. || Який виконує корисну роботу (про тварин або машини, механізми тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. працьовитий — ПРАЦЬОВИ́ТИЙ, а, е. Який сумлінно ставиться до роботи (про людину). Розумна пані і моторна, Для неї трохи сих імен: Трудяща, дуже працьовита (І. Котляревський); Все село уважало його за найпоряднішого парубка, за чесного, працьовитого й ощадного (І. Словник української мови у 20 томах
  7. працьовитий — ОХО́ЧИЙ до чого і з інфін. (який має особливу схильність, велике бажання до чого-небудь), ЗАПОПА́ДЛИВИЙ до чого, на що, ЗАПОПА́ДНИЙ до чого, на що, ГОЛІ́ННИЙ до чого, на що, розм.; БЕРУЧКИ́Й до чого, розм., БЕРКИ́Й до чого, розм., БЕРУ́ЧИЙ до чого, розм. Словник синонімів української мови
  8. працьовитий — Працьови́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. працьовитий — Працьовитий, -а, -е Трудолюбивый. Вона така працьовита, а він таке ледащ. Грин. II. 145. Розумна пані і моторна... трудяща, дуже працьовита. Котл. Ен. І. 15. Словник української мови Грінченка