1. Словник української мови в 11 томах

претендувати

ПРЕТЕНДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Ставити певні вимоги, заявляти свої права на кого-, що-небудь.

Уже не лише монастирі, але й церкви претендували на її [Софії] капітали (Гончар, Таврія, 1952, 132);

Молодший [син імператора Франца-Йосифа] Вільгельм залишався.. без династичних перспектив, тому й претендував посісти трон бодай українського короля (Смолич, Мир.., 1958, 86);

Святослав Всеволодович, який претендував на старшинство в Руській землі, обвинувачував Романа Ростиславича в тому, що він порушив обов’язки київського князя щодо оборони руських земель (Нар. стар. іст. УРСР, 1957, 571).

2. Домагатися визнання за собою певних властивостей, особливостей (часто відсутніх насправді).

Звісно, моя думка не авторитетна — я й не претендую на се (Л. Укр., V, 1956, 200);

Усякий панок, що претендував на те, щоб його вважали людиною культурною, поспішав влаштувати в себе кріпацький хор, оркестр, а то й навіть балет чи цілий театр (Гжицький, Опришки, 1962, 99);

Радянська музична культура протистоїть і тим напрямкам буржуазного псевдомистецтва, які намагаються убрати міщанську безідейність в музичні форми, що претендують на популярність та доступність (Літ. Укр., 30.III 1962, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. претендувати — претендува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. претендувати — (на що) висувати <�виставляти, заявляти, мати> претенсії, заявляти свої права, вимагати <�домагатися, допоминатися> чого; п! ЗАЗІХАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. претендувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Ставити певні вимоги, заявляти свої права на кого-, що-небудь. 2》 Домагатися визнання за собою певних властивостей, особливостей (часто відсутніх насправді). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. претендувати — Зазіхати, зазіхнути, позазіхати, ласитися, поласитися, вимагати, вимогти, повимагати, домагатися, домогтися, подомагатися, див. требувати, упоминатися Словник чужослів Павло Штепа
  5. претендувати — ПРЕТЕНДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Ставити певні вимоги, заявляти свої права на кого-, що-небудь. Уже не лише монастирі, але й церкви претендували на її [Софії] капітали (О. Гончар); Молодший [син імператора Франца-Йосифа] Вільгельм залишався .. Словник української мови у 20 томах
  6. претендувати — претендува́ти (від лат. praetendo – виправдовуюсь, наводжу як доказ) 1. Пред’являти право на щось, домагатися чого-небудь. 2. Відзначаючи в собі якусь якість, особливість, добиватися визнання її іншими. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. претендувати — Претендува́ти, -ду́ю, -ду́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)