привітненько
ПРИВІ́ТНЕНЬКО. Присл. до приві́тненький.
Проходячи близько Софії, він усміхнувсь і привітненько, зальотно кивнув головою (Л. Укр., III, 1952, 542);
[Василина:] Раз подивися привітненько, а двічі нелюбо, коли вийди до його [парубка], а коли й ні (Вас., III, 1960, 59);
— Ти будь до його.. ласкавіша й привітніша, як він приїде до нас вдруге, та поговори з ним таки любенько, привітненько (Н.-Лев., III, 1956, 49).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- привітненько — приві́тненько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- привітненько — Присл. до привітненький. Великий тлумачний словник сучасної мови
- привітненько — ПРИВІ́ТНЕНЬКО. Присл. до приві́тненький. Проходячи близько Софії, він усміхнувсь і привітненько, зальотно кивнув головою (Леся Українка); [Василина:] Раз подивися привітненько, а двічі нелюбо, коли вийди до його [парубка], а коли й ні (С. Словник української мови у 20 томах
- привітненько — Привітно нар. Привѣтливо. Стор. МПр. 52. Въ знач.: уютно. Там (у кімнаті) було тепло, гарно, спокійно, привітно зімньої темної ночі. Левиц. Пов. 190. ум. привітненько. Словник української мови Грінченка