1. Словник української мови в 11 томах

пригрів

ПРИ́ГРІВ, у, ч. Місце, освітлене сонцем; осоння.

Мініатюрним виселком теплиці На пригріві красуються (Вирган, В розп. літа, 1959, 226);

Сонце стояло ще низько над обрієм, але сміялось по-весняному. На пригріві метушились, цвірінчали горобці (Збан., Малин. дзвін, 1958, 357).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пригрів — при́грів іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пригрів — -у, ч. Місце, освітлене сонцем; осоння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пригрів — ПРИ́ГРІВ, у, ч. Місце, освітлене сонцем; осоння. Мініатюрним виселком теплиці На пригріві красуються (І. Вирган); Сонце стояло ще низько над обрієм, але сміялось по-весняному. На пригріві метушились, цвірінчали горобці (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
  4. пригрів — ОСО́ННЯ (незатінене місце, що освітлюється та підігрівається сонцем), ПІДСО́ННЯ, ПРИ́ГРІВ, ВІДСО́ННЯ. Тіна виполоскала сукню, Ярославову сорочку, розвісила на кущах, на осонні (Ю. Мушкетик); Жито половіє на підсонні, застилає колос небокрай (М. Словник синонімів української мови
  5. пригрів — Пригрів, -ву м. Мѣсто, обогрѣваемое солнцемъ; солнцепекъ. Чабан на соняшному пригріві... спить. О. 1862. V. Кух. 31. Словник української мови Грінченка