прикривати
ПРИКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИКРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех.
1. Класти що-небудь поверх чогось, закриваючи цілком або частково.
— Я його слідочок листячком прикривала, слізьми те листячко зрошала (Барв., Опов.., 1902, 386);
— Закопаймо оце все тут в печері в кутку та ще й каменем зверху прикриймо.., — обізвався тихо ще один злодій (Н.-Лев., III, 1956, 292);
Тим часом дружинники повиносили до сіней великі дубові столи із світлиці, прикрили їх білою скатертю (Фр., VI, 1951, 77);
— Чекають ще більших морозів. Що робити? Як врятувати [сад]? — Закидаємо снігом якнайглибше хоча б з півсотні молодих дерев і грядку сіянців. Прикриємо соломою, чим можна (Довж., І, 1958, 472);
// Укривати кого-небудь чимсь.
— Дочка з москалем спить, а мати кожухом прикриває… (Мирний, І, 1949, 326);
Встав [батько], обережно прикрив смугастим ряденцем сина, пройшов, мов п’яний, по хаті (Цюпа, Назустріч.., 1958, 15);
// Осідати на що-небудь.
Товстою покрівлею прикрила курява його празникову одежу, його лице, руки (Мирний, І, 1954, 282);
Сніг, який випав уночі, прикрив дорогу і поле рівною пеленою (Панч, Вибр., 1947, 393);
*Образно. Вражіння мойого злочину залягло десь у темнім куті моєї душі, і звільна його присипали, прикрили і погребли інші вражіння, інші спомини (Фр., III, 1950, 254);
// Робити дах; покривати.
— Може, й отой шматок толю віддаси мені? — знову заканючив Льошка. — Треба ж голубник прикрити (Мокр., Острів.., 1961, ЗО);
// Опинятися зверху на чому-небудь, закриваючи собою щось.
Вона зрозуміла, що газета випадково прикрила зошит (Донч., V, 1957, 352);
// безос.
Снігом містечко прикрило. Де нам щастя усміхнулось Та й навіки одвернулось (Манж., Тв., 1955, 47).
Прикрива́ти поцілу́нками — те саме, що Осипа́ти (усипа́ти, обдава́ти, покрива́ти, окрива́ти) поцілу́нками ( див. поцілу́нок).
Її рука лежала в його руках, він тихо гладив її, прикриваючи зверху поцілунками… (Мирний, III, 1954, 159).
2. Затуляти кого-, що-небудь цілком або частково.
Мстислав відчинив двері й став на порозі, прикриваючи собою Данила й Дмитрія (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 266);
Горпина вже несе, прикриваючи рукою, каганчик і ставить його на перегорнутий догори дном полумисок (Стельмах, II, 1962, 348);
Семен прикрив ліктем обличчя (Собко, Біле полум’я, 1952, 11);
// Обступати, обсідати кого-, що-небудь.
Молодиця.. впала на полотно, і її зразу ж обсів, прикрив виводок білоголових заплаканих дітей (Стельмах, II, 1962, 185);
// Притуляти що-небудь до чогось.
Підійшов Вишневий. Картузиком прикрив серце (М. Куліш, П’єси, 1960, 66);
— Візьмеш такого молодця на постій? — Світлана, бліднучи, прикрила руками груди: — Сира земля тебе візьме… (Гончар, II, 1959, 94);
// Поширюючись, надходячи, застилати кого-, що-небудь, робити непомітним (про хмари, дим, пару і т. ін.).
Посунулося огненне коло за гору.. Зразу померкло, тінь прикрила усе (Мирний, І, 1954, 168);
Туман прикриває землю; Хмари прикрили сонце;
// Затуляючи кого-, що-небудь, ховати від когось.
З Авреліної кімнати виносить [Мартіан] стрічку і квітку лілеї, з Валентової якісь таблички, несе їх, прикриваючи тогою (Л. Укр., III, 1952, 312);
Ближче тоді до вогню Одіссей підсуває ослін свій, Щоб обігрітись, а шрам прикриває старанно лахміттям (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 334);
// Затуляючи кого-, що-небудь, захищати від когось, чогось.
Клацає вимикач, і Петрович прикриває долонею очі від яскравого світла (Донч., VI, 1957, 419);
Рахівник подивився на нього важкими олов’яними очима і мовчки замахнувся палицею, але Олена Павлівна вчасно прикрила хлопчика руками (Панч, В дорозі, 1959, 114);
*Образно. Цю землю вистраждали ми, омріяли в думках, прикрили власними грудьми в нечуваних боях (Гонч., Вибр., 1959, 345);
// Міститися перед ким-, чим-небудь, заступаючи.
Гора прикриває бухту.
3. Наближаючи що-небудь до чогось, стулювати цілком або не щільно.
Гнат прикриває двері, стріляє, немов з гармати: — Район наказав нам переселяти хутори (Тют., Вир, 1964, 171);
В горіховому шифоньєрі висіли плаття Ані, теплий запах духів обгорнув його, він обережно прикрив дверці (Перв., Дикий мед, 1963, 157);
Я стомлено прикрила повіки й швидко заснула (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 139);
// Затуляти який-небудь отвір чимсь.
— Хто видав таке говорити! — мати прикрила його гарячий роток пальцями (Н.-Лев., І, 1956, 174).
◊ Прикрива́ти (прикрит́и) ла́вочку, вульг. — те саме, що Закрива́ти (закрит́и) ла́вочку ( див. закрива́ти).
— Ще тут бої йдуть, а він [консул] уже в Одесі свою лавочку прикрив, консульський прапор у валізу і гайда в путь (Гончар, II, 1959, 127).
4. Обгортати кого-, що-небудь чимсь цілком або частково.
Бачура прикриває своїм плащем плечі Люби, бо від води тягло холодком (Чаб., Тече вода.., 1961, 193);
Дід опустив улик на землю, прикрив його ряднинкою, зав’язав і поніс аж у ліс (Мирний, І, 1954, 192);
Левко Цимбал полами своєї свитки прикрив одразу кількох сусідів, що вирвались в дорогу в самих сорочках (Гончар, II, 1959, 313);
// Бути одягнутим на кому-небудь.
Тендітне біле тіло [Параски] не тонкого льону сорочка прикриває, а матірка з десятки натирає його до розчосу (Мирний, IV, 1955, 33);
*Образно. [Герасим:] Ти свої [гріхи] прикрила чорною одежею, то думаєш і свята? (Мирний, V, 1955, 78);
// тільки док. Забезпечити одежею.
Даремне пустує земля.. А скільки б то ся земля прогодувала, прикрила таких, як і він, неборак? (Мирний, IV, 1955, 208);
// чим, перен. Охоплювати кого-небудь (про стан, почуття).
Незабаром обгорнуло Катрю німе забуття, захитала дрімота, а міцний сон прикрив її своїм спокоєм (Мирний, IV, 1955, 298);
Така була та ніч, ..котра до решти моє волосся побілила й мене до сьогоднішньої днини смутком прикрила (Коб., II, 1956, 303).
Прикри́ти го́лову:
а) одягти що-небудь на голову.
Женя наказав юннатам прикрити голови, щоб, бува, з кимось не трапився сонячний удар (Мокр., Острів.., 1961, 64);
б) мати що одягти на голову.
— Позабирав [чоловік] і очіпки, і серпанки… Чим же я прикрию свою головоньку.., — так приговорювала Стеха (Кв.-Осн., II, 1956, 129);
Прикри́ти [грі́шне] ті́ло (хребта́):
а) одягти що-небудь на себе, на когось.
Викопали хлопці яму чумакові; Наспід положили дошки ясенові; Бережно сердегу в землю опустили, Грішне його тіло, чим було, прикрили (Щог., Поезії, 1958, 103);
Достали [люди] дечого у пана Уласовича з материзни, прикрили грішне Солошине тіло (Кв.-Осн., II, 1956, 218);
— Я не маю хребта чим прикрити, Бо за кару, знать, госпідь мене Велів смерті на світі лишити: Все зблизиться вона і мине (Фр., XIII, 1964, 136);
б) забезпечити одежею.
А що старе, дране, — позшиває [Мотря], позаштопує, матері старе тіло прикриє (Мирний, І, 1949, 140);
— Ти знаєш: усі наші достатки прийшли з волів, з чумацтва. Воно тобі й грішне тіло прикрило, і земельки надбало (Стельмах, І, 1962, 50).
◊ Прикри́ти зли́дні — допомогти матеріально.
— Ви знаєте, моє товариство миле, мої рідні братчики, у яких саєтах, із якими достатками прийшов я до вас у Січ. І де ж те все подівалось?.. усе спустив з рук, аби б тільки як-небудь прикрити ваші злидні (П. Куліш, Вибр., 1969, 141).
5. Активними діями під час бою відвертати увагу противника від кого-, чого-небудь, захищати когось, щось.
— Ви були на фронті? — Був. — Теж скреготали зубами по окопах, що авіація вас не прикриває? (Гончар, Тронка, 1963, 74);
Вихор наказав Зубову прикривати його, а сам вужем поповз у порожню землянку (Кучер, Чорноморці, 1956, 431);
Батальйон заліг на голій стерні, певний, що артилерія прикриє його своїм вогнем і дасть можливість розгорнутися (Панч, II, 1956, 442);
// Захищати кого-небудь від ударів.
Прикриваючи один одного, Петро й Саливон вибирали, де ширша спина, товща шия, і рубали їх [жовнірів], скільки хотіли (Панч, Гомон. Україна, 1954, 343);
Коли хтось з нас [військовополонених] підставляв під удар себе, щоб прикрити Дмитра, його били, удару не відводили (Коз., Гарячі руки, 1960, 75);
// Відвертати увагу від чого-небудь якимись діями.
— Отже, я призначу день, коли висадити в повітря верф і вчинити напад на аеродром… Це прикриє, до речі, й мої дії… (Ю. Янов., І, 1954, 201).
6. перен. Приховувати що-небудь чимсь, маскувати суть чого-небудь.
Буржуазія обдурює маси, прикриваючи імперіалістичний грабіж старою ідеологією «національної війни» (Ленін, 26, 1972, 34);
[Тетяна:] Буває так, що найневинніша, по своїй простоті, терпить поговір од людей; а яка і не добре робить та уміє свої проступки хорошенько прикрити, така остається в мислях людей невинною (Котл., II, 1953, 57);
Остап намагався награною розв’язністю прикрити свою невпевненість (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 267);
// Бути тим, що приховує що-небудь, маскує суть чогось.
Цю противну мошкару багатозначності і глибокодумності на обличчі, що прикривала порожнечу в голові, Борисенко уже навчився розпізнавати (Стельмах, Правда.., 1961, 291).
Значення в інших словниках
- прикривати — прикрива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- прикривати — -аю, -аєш, недок., прикрити, -ию, -иєш, док., перех. 1》 Класти що-небудь поверх чогось, закриваючи цілком або частково. || Укривати кого-небудь чимсь. || Осідати на що-небудь. || Робити дах; покривати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прикривати — ПРИКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИКРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., кого, що. 1. Класти що-небудь поверх чогось, закриваючи цілком або частково. Словник української мови у 20 томах
- прикривати — ЗАЧИНЯ́ТИ (двері, вікно і т. ін.), ЗАКРИВА́ТИ, ПРИКРИВА́ТИ, ПРИЧИНЯ́ТИ, ПРИТУЛЯ́ТИ (перев. нещільно, неповністю); ПРИХИЛЯ́ТИ (тихо, плавно); ЗАХЛО́ПУВАТИ (різко, швидко, зі стуком). — Док. Словник синонімів української мови
- прикривати — Прикрива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. прикрити, -крию, -єш, гл. Прикрывать, прикрыть. Ой вирву я листочок та прикрию слідочок, щоб по милого мого, по слідочку його всяка птиця не ходила. Чуб. V. 528. Нічим грудини прикрити. Не во что одѣться. Ном. № 1527. Словник української мови Грінченка