1. Словник української мови в 11 томах

прилучений

ПРИЛУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прилучи́ти.

До зсилки [вироку про заслання] царський був прилучений наказ: — У краю тім живіть, як кождий хоче з вас (Фр., XIII, 1954, 351);

Над’їхало до Корецького два улани з десятком татар. — Прилучені до пана хорунжого воєводою Чарнецьким, — пояснили шляхтичі (Стар., Облога.., 1961, 45);

// прилу́чено, безос. присудк. сл.

Аж тепер, коли прусський король став німецьким цісарем, то й польські країни, що йому піддані, прилучено.. до німецької держави (Драг., II, 1970, 321);

Та чого його й дивуватися, як козаків до селян прилучено?.. І скажіть же, пригадали таке! (Мирний, IV, 1955, 365).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прилучений — прилу́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. прилучений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до прилучити. || прилучено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прилучений — ПРИЛУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до прилучи́ти. До зсилки [вироку про заслання] царський був прилучений наказ: – У краю тім живіть, як кождий хоче з вас (І. Франко); Над'їхало до Корецького два улани з десятком татар. Словник української мови у 20 томах
  4. прилучений — Прилу́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)