приневолювати
ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИНЕВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., розм.
1. Змушувати кого-небудь робити щось проти волі.
[Галина:] Щоб Маруся пішла за такого? Мене хоч би зарізали… [1-ша дівчина:] Нашого брата приневолюють (Стар., Вибр., 1959, 266);
Опришки поводилися з ним спочатку досить лагідно, думаючи, що ласкою приневолять його показати скарби (Фр., V, 1951, 88);
Микола з жінкою старого батька підпоїли й приневолили розписку написати, щоб город од Івана одібрати (Григ., Вибр., 1959, 53);
// до чого. Змушувати дотримуватися чого-небудь.
Пан Пулявський навербував полк шляхти і насунув у чигиринське староство силою приневолювать народ до унії (Стор., І, 1957, 163);
— А ви молодих не зобижайте, — сказав Коваль. — Не дуже там їх приневолюйте до своїх звичаїв (Кучер, Трудна любов, 1960, 316);
// у сполуч. із сл. себе. Зусиллям волі змушувати себе робити що-небудь.
«Ну, ні! треба швидше вдатися до роботи», — рішає хлоп’яга і справді приневолює себе обернутися до занять, до книжки (Крим., Вибр., 1965, 326).
2. Спонукати когось до певної дії, способу поведінки, викликати певне відношення до чого-небудь.
Незабаром Войцехова почала загадувати їм домашні роботи, а це приневолювало їх щораз більше занедбувати й залишати школу (Фр., VI, 1951, 167);
Що приневолило її оселитися тут? (Л. Янов., І, 1959, 249);
Тон сеї фрази здався йому таким милим і симпатичним, що якось навіть відживив його і приневолив з надією дивитись на Віру Павлівну (Хотк., І, 1966, 52).
Значення в інших словниках
- приневолювати — принево́лювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- приневолювати — див. ПРИМУШУВАТИ; (до чого) спонукувати. Словник синонімів Караванського
- приневолювати — див. підкорювати; примушувати Словник синонімів Вусика
- приневолювати — -юю, -юєш, недок., приневолити, -лю, -лиш, док., перех., розм. 1》 Змушувати кого-небудь робити щось проти його волі. || до чого. Змушувати дотримуватися чого-небудь. || у сполуч. зі сл. себе. Зусиллям волі змушувати себе робити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приневолювати — ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИНЕВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., кого, розм. 1. Змушувати кого-небудь робити щось проти волі. [Галина:] Щоб Маруся пішла за такого? Мене хоч би зарізали... [1-ша дівчина:] Нашого брата приневолюють (М. Словник української мови у 20 томах
- приневолювати — ПІДКОРИ́ТИ (поставити когось у залежність від себе, силою змусити коритися своїй волі), ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ОПАНУВА́ТИ, ЗНЕВО́ЛИТИ, ПРИНЕВО́ЛИТИ, ПРИБРА́ТИ ДО РУК, УЯРМИ́ТИ, ПІДХИЛИ́ТИ розм., СХИЛИ́ТИ розм., ПІДГОРНУ́ТИ розм., ПОСІ́СТИ розм. Словник синонімів української мови
- приневолювати — Принево́лювати, -люю, -люєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- приневолювати — Приневолювати, -люю, -єш сов. в. приневолити, -лю, -лиш, гл. Принуждать, принудить. Почала жінка приневолювать чоловіка, щоб і він робив. Грин. II. 175. Мати приневолила подавать рушники. Стор. МПр. 33. Словник української мови Грінченка