пристаркуватий
ПРИСТА́РКУВАТИЙ, а, е, розм. Літній, немолодий.
Ректор патер Вінцентій був уже пристаркуватий, сивий, але повний на виду, здоровий, плечистий та тілистий чоловік (Н.-Лев., VII, 1966, 12);
Пристаркуватий, з обвислими щоками офіцер, що їде попереду, раптом сердито набундючившись, дав шпори коню (Гончар, II, 1959, 23);
З Серафимою Марківною Данило вже познайомився. Років сорока п’яти жінка, пристаркувата зовні, метушлива, говірка й нетерпляча (Коп., Лейтенанти, 1947, 97);
// Власт. літній, немолодій людині.
Жінка голосно схлипнула. Але її одразу ж весело почав заспокоювати пристаркуватий бас: — Що це, Явдохо, з тобою? (Стельмах, Правда.., 1961, 25);
// у сполуч. із сл. дівчина, парубок і т. ін. Який довго не одружується.
Суха пристаркувата дівка, вона міцно держала в замазаних свіжою землею пальцях ключ (Коцюб., І, 1955, 310);
Це була ставна й висока, носата й досить уже пристаркувата дівчина (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 128);
У драмі М. Старицького «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» Карпенко-Карий грав багатого, вже пристаркуватого парубка Хому (Життя К.-Карого, 1957, 224);
Малописьменна, проста дівчина піддалась тоді умовлянням пристаркуватого жениха і своїх батьків, а тепер жила з ним без любові (Хор., Незакінч. політ, 1960, 21).
Значення в інших словниках
- пристаркуватий — приста́ркуватий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- пристаркуватий — див. підстаркуватий Словник синонімів Вусика
- пристаркуватий — -а, -е, розм. Літній, немолодий. || Власт. літній, немолодій людині. || у сполуч. зі сл. дівчина, парубок і т. ін. Який довго не одружується. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пристаркуватий — ПРИСТА́РКУВАТИЙ, а, е, розм. Літній, немолодий. Ректор патер Вінцентій був уже пристаркуватий, сивий, але повний на виду, здоровий, плечистий та тілистий чоловік (І. Словник української мови у 20 томах
- пристаркуватий — I. ЛІ́ТНІЙ (середнього віку), НЕМОЛОДИ́Й, В ЛІТА́Х, СТАТЕ́ЧНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, СОЛІ́ДНИЙ, ПІДТО́ПТАНИЙ розм.; СТАРКУВА́ТИЙ, ПІДСТА́РКУВАТИЙ, ПРИСТА́РКУВАТИЙ, ПО́СТАРИЙ розм.; ПРИ́СТАРИЙ заст., ДОХОДЖА́ЛИЙ діал. Словник синонімів української мови
- пристаркуватий — Приста́ркуватий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пристаркуватий — Пристаркуватий, -а, -е 1) Пожилой. Якась пристаркувата пані. МВ. І. 24. 2) Старообразный. Словник української мови Грінченка