прихильниця
ПРИХИ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до прихи́льник.
Він почав заздрівати [помічати], що жінка й небога великі прихильниці козаків (Н.-Лев., VII, 1966, 103);
Міріам повагом переходить майдан. Назустріч їй Йоганна, одна з прихильниць Мессії (Л. Укр., II, 1951, 122);
Мені щастило: ставили, що хотіли й що могли. Головна причина, мабуть, була та, що нашою прихильницею.. була молода жінка пристава (Вас., Незібр. тв., 1941, 175);
[Ізольда:] Еж я — прихильниця таланту вашого. Давно сказати про це хотіла вам (Тич., І, 1957, 314).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прихильниця — прихи́льниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- прихильниця — -і. Жін. до прихильник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прихильниця — ПРИХИ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до прихи́льник. Він почав заздрівати [помічати], що жінка й небога великі прихильниці козаків (І. Нечуй-Левицький); Міріам повагом переходить майдан. Словник української мови у 20 томах
- прихильниця — Прихи́льниця, -ці; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)