1. Словник української мови в 11 томах

проколений

ПРОКО́ЛЕНИЙ, ПРОКО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проколо́ти.

Людина, загукана та забита довгими літами недолі і приниження, відмалку погорджувана, поштурхувана та висміювана, стягається сама в собі, корчиться, мов проколений слимак (Фр., І, 1955, 262);

— Ой ви, ручки, ви спрацьовані, А за що ж ви тут поховані?! Ой ви, ручки, ви змозолені, А за що ж ви ще й проколені?! (ІІавл., Бистрина, 1959, 139);

Збороти я не зміг тривоги і обернувсь!.. Удар і стогін… І він проколотий лежить багнетом червоногвардійця (Сос., II, 1958, 340);

Проколоту ногу йому весь час наривало і зараз рознесло так, що насилу могли стягти з нього чобіт (Гончар, Людина.., 1960, 90);

На полі, проколене високими стернями і змішане з тонкими тінями од них, коливалося згускле місячне сяйво (Стельмах, II, 1962, 89);

// проко́лено, проко́лото,

безос. присудк. сл. — Я почував себе так, ніби мені було проколото вуха (Ю. Янов., II, 1958, 103).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проколений — проко́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. проколений — проколотий, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до проколоти. || проколено, проколото, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проколений — ПРОКО́ЛЕНИЙ, ПРОКО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до проколо́ти. Людина, загукана та забита довгими літами недолі і приниження, відмалку погорджувана, поштурхувана та висміювана, стягається сама в собі, корчиться, мов проколений слимак (І. Словник української мови у 20 томах