пролежувати

ПРОЛЕ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОЛЕ́ЖАТИ, жу, жиш, док.

1. неперех. Лежати (у 1 знач.) якийсь час.

Як тільки хазяйка виходила з хати, знову падала [Пріська] на ліжко.. і, укрившись теплим килимом, пролежувала мало не до вечора (Л. Янов., І, 1959, 283);

Голубенко дедалі ставав мовчазніший. Мало з’являвся на палубі, розмовляв з Вассою неохоче і все довше пролежував на дивані (Епік, Тв., 1958, 320);

Тиждень вона пролежала в гарячці, нікого не впізнавала, нічого не їла (Н.-Лев., VI, 1966, 399);

За наказом лікаря Маслюк мав пролежати кілька днів у санчастині (Багмут, Щасл. день.., 1951, 157).

2. перев. док., неперех. Залишитися якийсь час без застосування, без уваги (про неживі предмети).

Ваш лист, бачте, пролежав тут чимало, ждучи мене, бо я ціле літо не була вдома (Л. Укр., V, 1956, 99);

Пролежала [карета у возовні] років з чотири (Н.-Лев., III, 1956, 171);

Всі ці листи були давні, писані навесні, пролежали в Орську все літо й осінь (Тулуб, В степу.., 1964, 326).

3. перех. Пошкоджувати що-небудь довгим лежанням.

Моя тобі зброя кілочка не вломить, Я сам молод ліжка не пролежу (Чуб., V, 1874, 63).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

пролежувати

Значення в інших словниках