промайнути

ПРОМАЙНУ́ТИ, ну́, не́, док.

1. неперех. Однокр. до прома́яти.

2. неперех. З’явитися на короткий час у полі зору і швидко зникнути.

Аж ось знову перед очима промайнув Славко в білому кашкеті (Вас., Вибр., 1950, 32);

В диму промайнув гайдамацький старшина на гарячому німецькому жеребці (Довж., І, 1958, 131);

Зігнуті, в чорних свитках постаті промайнули біля засніженого тину і зникли в м’якій ясності передвесняного дня (Стельмах, І, 1962, 209);

В сутінках розчинених дверей промайнуло чиєсь обличчя (Кол., На фронті.., 1959, 56);

// перен. На мить з’явитися, відбитися в очах, на обличчі тощо.

Парубок швидко озирнув кімнату, подивився на вікна, і щось злякане промайнуло в його очах (Вас., Незібр. тв., 1941, 181);

В очах його промайнула якась насторожена зацікавленість (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 37);

Ледве помітна усмішка задоволення промайнула на обличчі Кривулі і розтанула в гостренькій чорній борідці (Кир., Вибр., 1960, 348);

// перен. Пронестися в свідомості, уяві тощо.

В голові у нього [Гната], мов блискавка, промайнула нова думка (Коцюб., І, 1955, 35);

Вони завмерли з порожніми чарками, і минулі аналогії промайнули перед їхніми очима короткими видіннями (Ю. Янов., IV, 1959, 67);

За коротку мить промайнуло перед Данилом недавнє (Коп., Лейтенанти, 1947, 169);

// безос.

Скілько тут [в тюремнім шпиталі] промайнуло образів важкого конання, скілько покапало сліз даремного каяття! (Фр., IV, 1950, 179).

3. перех. і неперех. Пролетіти з великою швидкістю, промчати, пронестися повз кого-, що-небудь, над кимсь, чимсь і т. ін.

Над нами з хуркотом промайнув перший табунець чирят, як знак початку вечірнього льоту (Досв., Вибр., 1959, 406);

І повз мене в ритмі вальсу промайнула ти з другим (Сос., Вибр., 1941, 263);

В повітрі промайнув трос і, розкручуючись, упав на палубу підводного човна (Ткач, Жди.., 1959, 15);

На повному кар’єрі кіннотники [Котовського] промайнули й повз розкішну.. будівлю біржі (Смолич, V, 1959, 797);

// На великій швидкості подолати яку-небудь територію, залишаючи позаду щось.

Він став набирати висоту, щоб промайнути зону вогню (Перв., Атака.., 1946, 6);

Вони стрілою промайнули кілька вулиць і на великому пустинному майдані побачили дві постаті (Ів., Вел. очі, 1956, 27);

За переправою полегшено зітхнулось. Промайнули перелісок, виїхали в поле (Гончар, III, 1959, 358);

// Пронестися у полі зору того, хто швидко рухається мимо.

На калині роса, як невиплакані твої сльози, промайнула у фар золотому, як море, огні… (Сос., II. 1958, 305);

Велетенський парк, що з його краси так милувалася Сахно, приїхавши, промайнув за дві-три хвилини (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 64).

4. неперех. Минути, протекти непомітно для кого-небудь (про час, періоди життя і т. ін.).

[Дід:] Ах, швидко молодість моя.. промайнула! (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 224);

Десятиріччя промайнули, Відсіялись зерно і прах… А наш Фадєєв Віщий, чулий Добром відлунює в серцях… (Нагн., На полі битви, 1974, 95);

Заклопотана новими незвичними графіками та нарядами, вона і незчулася, як промайнув день (Баш, На.. дорозі, 1967, 14).

5. неперех., перен., розм. Побіжно окинути (звичайно поглядом) що-небудь.

Відтак промайнув [Івоніка] поглядом по полі (Коб., II, 1956, 183).

6. неперех., перен. Швидко поширитися, рознестися (про чутки).

По селу промайнула чутка, що новий учитель уже приїхав (Вас., І, 1959, 135).