промайнути

ПРОМАЙНУ́ТИ, ну́, не́, док.

1. Однокр. до прома́яти.

2. З'явитися на короткий час у полі зору й швидко зникнути.

Аж ось знову перед очима промайнув Славко в білому кашкеті (С. Васильченко);

В диму промайнув гайдамацький старшина на гарячому німецькому жеребці (О. Довженко);

Зігнуті, в чорних свитках постаті промайнули біля засніженого тину і зникли в м'якій ясності передвесняного дня (М. Стельмах);

В сутінках розчинених дверей промайнуло чиєсь обличчя (П. Колесник);

// перен. На мить з'явитися, відбитися в очах, на обличчі тощо.

Парубок швидко озирнув кімнату, подивився на вікна, і щось злякане промайнуло в його очах (С. Васильченко);

В очах його промайнула якась насторожена зацікавленість (М. Трублаїні);

Ледве помітна усмішка задоволення промайнула на обличчі Кривулі і розтанула в гостренькій чорній борідці (І. Кириленко);

// перен. Пронестися у свідомості, уяві тощо.

В голові у нього [Гната], мов блискавка, промайнула нова думка (М. Коцюбинський);

Вони завмерли з порожніми чарками, і минулі аналогії промайнули перед їхніми очима короткими видіннями (Ю. Яновський);

За коротку мить промайнуло перед Данилом недавнє (О. Копиленко);

// безос.

Скілько тут [в тюремнім шпиталі] промайнуло образів важкого конання, скілько покапало сліз даремного каяття! (І. Франко).

3. кого, що і без прям. дод. Пролетіти з великою швидкістю, промчати, пронестися повз кого-, що-небудь, над кимсь, чимсь і т. ін.

Над нами з хуркотом промайнув перший табунець чирят, як знак початку вечірнього льоту (Олесь Досвітній);

І повз мене в ритмі вальсу промайнула ти з другим (В. Сосюра);

В повітрі промайнув трос і, розкручуючись, упав на палубу підводного човна (Д. Ткач);

// На великій швидкості подолати яку-небудь територію, залишаючи позаду щось.

Він став набирати висоту, щоб промайнути зону вогню (Л. Первомайський);

Вони стрілою промайнули кілька вулиць і на великому пустинному майдані побачили дві постаті (О. Іваненко);

За переправою полегшено зітхнулось. Промайнули перелісок, виїхали в поле (О. Гончар);

// Пронестися в полі зору того, хто швидко рухається повз.

На калині роса, як невиплакані твої сльози, промайнула у фар золотому, як море, огні... (В. Сосюра);

Велетенський парк, що з його краси так милувалася Сахно, приїхавши, промайнув за дві-три хвилини (Ю. Смолич).

4. Минути, протекти непомітно для кого-небудь (про час, періоди життя і т. ін.).

[Дід:] Ах, швидко молодість моя .. промайнула! (М. Драй-Хмара);

Заклопотана новими незвичними графіками та нарядами, вона і незчулася, як промайнув день (Яків Баш).

5. перен., розм. Побіжно окинути (звичайно поглядом) що-небудь.

Відтак промайнув [Івоніка] поглядом по полі (О. Кобилянська).

6. перен. Швидко поширитися, рознестися (про чутки).

По селу промайнула чутка, що новий учитель уже приїхав (С. Васильченко).