проміж

ПРО́МІЖ, рідко ПРО́МЕЖ, прийм. Уживається з род., знах. і оруд. відмінками; поміж. Сполучення з прийм. про́між, про́меж виражають:

Просторові відношення

1. з род. і оруд. в. Уживається при означенні просторового розташування предмета або вияву дії посеред чого-небудь, поміж чимсь.

Пробираючись проміж купами, надививсь Петро усячини (П. Куліш, Вибр., 1969, 138);

Жваво, як молоді звірятка, зашаруділи хлопці проміж кущів рожі, оргінії та рай-дерева (Дн. Чайка, Тв., 1960, 109);

Бутаков з’їжджав на берег для астрономічних спостережень, а Макшеєв — для топографічної зйомки. І кожного разу на білому ватмані в штурманській рубці з’являлися нові нитки градусної сітки, а проміж них — примхливо-хвилясті контури землі (Тулуб, В степу.., 1964, 272);

Антосьо на кожну стебелинку придивлявсь, їдучи промеж пашень (Свидн., Люборацькі, 1955, 32).

2. з род. і рідше знах. в. Уживається при означенні місця, куди спрямована дія.

Та чи не жаль тобі буде, Як ти підеш в сторону чужую Та проміж чужі люди? (Чуб., V, 1874, 878);

Прокладуй [прокладай] дорогу проміж тих возів (Стар., Поет. тв., 1958, 221);

Проміж кущів просуває свої крислаті роги гордий марал (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 275);

Вечір. Хома входить до загороди і лягає проміж двох волів спати (Ю. Янов., IV, 1959, 13).

Часові відношення

3. з род. в. Уживається при означенні явищ, подій і т. ін., в проміжок часу між якими відбувається, здійснюється або має місце що-небудь.

Дружечки зараз кинулись з боярами цятаться; щебечуть, регочуться, вигадують дещо проміж весільних пісеньок (Кв.-Осн., II, 1956, 28).

Об’єктні відношення

4. з оруд. і род. в. Уживається при означенні осіб, предметів і т. ін., що вступають у взаємодію або які-небудь стосунки.

А що ж, не так тепер буває Проміж жінками і у нас? Коли чого просити має, То добрий одгадає час І к чоловіку пригніздиться, Прищулиться, приголубиться (Котл., І, 1952, 208);

Проміж бабів ішли свої балачки (Григ., Вибр., 1959, 62);

Нарешті видушує [агент] з себе: дівчата… ха-ха! Навіть дівчата… проміж собою… про політику гомонять… (Коцюб., II, 1955, 243);

Селяни стиха гомоніли проміж себе (Головко, II, 1957, 39);

Проміж гілок чудне сплетіння, Мов через неводи густі. Примхливо грається проміння, Неначе рибки золоті (Воскр., Подивись.., 1962, 90);

Промеж себе дещо і базікають [козаки], мов вода на потоках шумить, аж луна йде (Кв.-Осн., II, 1956, 199).

5. з оруд. і род. в. Уживається при означенні осіб, предметів і т. ін., між якими що-небудь розподіляється.

— Все майно дивізіону заздалегідь проміж себе розподілили (Головко, II, 1957, 535);

Нікому з добрих людей не зичу ділити проміж синами п’ять соток землі (Мур., Бук. повість, 1959, 111).

Означально-обставинні відношення

6. з род. і рідше оруд. в. Уживається при означенні яких-небудь однорідних осіб, предметів і т. ін., в оточенні яких знаходиться предмет мовлення або відбувається якась дія; відповідає за знач. прийм. серед.

[Палажка:] Та що ж тут заводиться? Те, що між людьми завжди буває, як убереться проміж їх пройдисвіт всесвітній (Мирний, V, 1955, 251);

Сидів проміж нас подорожній (Л. Укр., IV, 1954, 108);

У Тараса Шевченка на Україні багато мільйонів родичів — як проміж робітників, так і з-поміж селян та інтелігенції радянської (Тич., III, 1957, 254);

Проміж нас живе ясна і чиста слава Малого Мирона, великого Франка (Рильський, І, 1960, 324).