промінь

ПРО́МІНЬ, меня, ч.

1. Світлова смуга, що виходить із якого-небудь джерела світла чи предмета, який світиться, збирає у фокус або віддзеркалює світло.

Перший промінь сонця лягав на море (Коцюб., І, 1955, 398);

Тихо, тихо з неба світить Промінь місяченька, Сидить моя русалонька Біля козаченька (Л. Укр., І, 1951, 330);

Чорне небо креслили білі промені прожекторів (Панч, Іду, 1946, 45);

В тьмяному світлі каганця блиснули золоті промені ордена (Жур., Дорога.., 1948, 155);

— Промінь лазера з допомогою оптики мікроскопа фокусується у світлову пляму діаметром до одного мікрона, а то й менше (Знання.., 5, 1970, 17);

*Образно. Для російського народу блиснули перші промені свободи (Ленін, 19, 1971, 405);

Благословен, хто вигадав маяк, Цей промінь, що спалахує над морем, Надії й віри тріпотливий знак (Рильський, III, 1961, 301);

*У порівн. В кінці рівної, як промінь, алеї білів і горів вікнами проти сонця високий, з стрункими баштами палац (Смолич, І, 1958, 57);

Бійці йшли неквапно, на весь зріст, рухались і прямо, і навскіс, розходячись променями (Гончар, III, 1959, 219);

// перен. Прямі лінії, що розходяться в різні боки з однієї точки.

Воєнком глянув на нього, примружив очі, і на скронях заграли пучки променів (Стельмах, II, 1962, 161);

Мотовило [жатки].. складається з вала, жорстко закріплених на ньому хрестовин і дерев’яних планок, прикріплених до променів хрестовин (Зерн. комбайни, 1957, 10).

2. перен. Швидкий, несподіваний прояв чого-небудь (щастя, радості, надії і т. ін.).

Нетаєний промінь радості перелетів по Германовім лиці (Фр., V, 1951, 439);

Як променем щастя, спахнувши, засяють Ті очі, мов зорі.. Тоді пам’ятайте про мене згадати (Коцюб., І, 1955, 424);

Промінь надії надав Олесі нової сили (Донч., VI, 1957, 90).

3. спец. Напрям поширення енергії хвиль (електромагнітних, світлових і т. ін.).

Зварювальна техніка приймає на озброєння нове джерело нагрівання — електронний промінь (Наука.., 4, 1963, 10);

Звуковий промінь — напрям, по якому йдуть звукові хвилі (Цікава фізика.., 1950, 309).

∆ Га́мма-про́мені — те саме, що Га́мма-промі́ння ( див. га́мма).

Властивості тіл змінюються також при опромінюванні їх гамма-променями, протонами, дейтонами.. та іншими частинками (Наука.., 9, 1956, 7);

Космі́чні про́мені — те саме, що Космі́чне промі́ння ( див. космі́чний).

Промені, які спричиняють іонізацію повітря на великих висотах, мають не земне, а космічне походження; їх так і назвали: космічні промені (Наука.., 9, 1970, 17);

Рентге́нівські про́мені див. рентге́нівський.

4. іхт. Кісточки плавців водяних тварин.

Плавці утворені кісточками, які називаються плавцевими променями. Між променями натягнута тонка зморшка шкіри (Зоол., 1957, 67);

Отруйні залози скорпени [риби] розміщені в колючих променях спинного, анального і обох черевних плавців (Наука.., 7, 1956, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. промінь — про́мінь іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. промінь — (світла) жмут, пук, р. смуга; (надії) іскра, вогник, жаринка; АН. променева кістка; промінчик, зб. проміння. Словник синонімів Караванського
  3. промінь — Блискіт, блискітки, жмури (на воді), промені, промінець, проміння, проміннячко, промінчик, ряхтіння Фразеологічні синоніми: гамма-промені (проміння); космічні промені; рентгенівські промені Словник синонімів Вусика
  4. промінь — [пром'ін'] -меин'а, ор. -меинеим, м. (на) -меин'і, р. мн. -меин'іў Орфоепічний словник української мови
  5. промінь — -меня, ч. 1》 Світловий пучок, що виходить із якого-небудь джерела світла чи предмета, який світиться, збирає у фокус або віддзеркалює світло. || перен. Прямі лінії, що розходяться врізнобіч із однієї точки. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. промінь — ПРО́МІНЬ, меня, ч. 1. Світлова смуга, що виходить із якого-небудь джерела світла чи предмета, який світиться, збирає у фокус або віддзеркалює світло. Перший промінь сонця лягав на море (М. Словник української мови у 20 томах
  7. промінь — Про́мінь, -меня, -меневі, -менем; -мені, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. промінь — Промінь, -ню м. 1) Лучъ. Моливсь за них, як сонце світ на землю рано розсипало, моливсь, як проміні спускало воно під спід землі. Мкр. Г. 68. Вечірній промінь соняшний наче золотом червоним його обсипає. МВ. І. 17. 2) Рукавъ рѣки. Вх. Зн. 56. Словник української мови Грінченка