1. Словник української мови в 11 томах

пропуск

ПРО́ПУСК, у, ч.

1. Дія за знач. пропусти́ти, пропуска́ти 1-4, 6, 7.

— Пане господарю! — каже [Петро]. — І ви, шановна громадо! Просить паволоцький Шрам пропуску через табор [табір] (П. Куліш, Вибр., 1969, 70);

Вказуючи їй [Центральній Раді] на цілий ряд ворожих дій: дезорганізацію фронту, пропуск озброєного війська на Дон і заборону проїзду радянських частин, роззброєння революційних частин у Києві, — Раднарком попереджав, що в разі, коли це не буде припинено, він буде вважати Раду в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні (Головко, II, 1957, 432).

2. Відсутність кого-, чого-небудь внаслідок проминання ( див. промина́ння¹).

Загальне завдання переписів населення — зареєструвати всіх громадян без пропусків (Вибр. праці М. В. Птухи, 1971, 360);

Її [картоплю] добре захоплювали ложечки саджалки і висаджували в грунт без пропусків (Хлібороб Укр., 12, 1964, 13);

// Незаповнене місце в тексті.

Між куплетами.. пропуски потрібні (Л. Укр., V, 1956, 79).

3. Документ, який засвідчує дозвіл на право входу, в’їзду куди-небудь, проходу, проїзду через щось.

Дорош постукав у будочку на прохідній. Віконечко відчинилося, і звідти висунулася кучмата голова. — Пропуск є? — суворо запитала вона.. Дорош зам’явся: він не мав дозволу на в’їзд (Тют., Вир, 1964, 144);

Вартовий за вікном на терасі зупинив когось вигуком, питаючи пропуск (Гончар, III, 1959, 132).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пропуск — про́пуск іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пропуск — (на вхід) перепустка, дозвіл; (військ) перепуск; (у тексті) прогалина, біла пляма, п! КУПЮРА; (дія) пропускання, перепускання.. Словник синонімів Караванського
  3. пропуск — -у, ч. 1》 Дія за знач. пропустити, пропускати 1-4), 6), 7). 2》 Відсутність кого-, чого-небудь внаслідок проминання (див. проминання I). || Незаповнене місце в тексті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пропуск — Помини, поминуте, (дозвіл) перепуска Словник чужослів Павло Штепа
  5. пропуск — ПРО́ПУСК, у, ч. 1. Дія за знач. пропусти́ти, пропуска́ти 1–4, 6, 7. – Пане господарю! – каже [Петро]. – І ви, шановна громадо! Просить паволоцький Шрам пропуску через табор [табір] (П. Словник української мови у 20 томах
  6. пропуск — Про́пуск, -ку; -пуски, -сків кого-чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)