проріха
ПРОРІ́ХА, и, ж. Діра в одязі, тканині.
Незвична сидіти без діла, вона й зараз домоглась від Марусі роботи собі: латала свіжі проріхи на Петрусевій ватянці (Головко, II, 1957, 575);
*Образно. Мерщій хліб прибирали [одрадяни] та вивозили на продаж.., аби мерщій дірки залатати та проріхи позапихати (Мирний, IV, 1955, 248);
// Прорізана або штучно утворена щілина в чому-небудь.
Діти вже починали мерзнути. Щоб тепліше було, Чайченко щільно вмостив їх на грубому, в гречечку збитому рядні, а кінці його зав’язав хрест-навхрест.. На санях жваво заворушився, забився великий живий вузол, крізь проріхи його раз по разу висовувались і ховалися повеселілі обличчя малечі (Стельмах, І, 1962, 31);
// Отвір у стіні, даху і т. ін.
Вони [двері] розчинилися.. і в темній прорісі заметушилася постать чоловіча (Мирний, І, 1954, 324).
Значення в інших словниках
- проріха — прорі́ха іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- проріха — див. отвір Словник синонімів Вусика
- проріха — хохл. (прореха) розпірка діра, дірка, розпір, розпірка Словник чужослів Павло Штепа
- проріха — ПРОРІ́ХА, и, ж. Діра в одязі, тканині. Незвична сидіти без діла, вона й зараз домоглась від Марусі роботи собі: латала свіжі проріхи на Петрусевій ватянці (А. Головко); * Образно. Мерщій хліб прибирали [одрадяни] та вивозили на продаж.. Словник української мови у 20 томах
- проріха — ДІ́РКА (розірване або витерте місце на одежі, взутті тощо), ДІРА́, ПРОРІ́ХА розм. Сорочка на ньому чорна та пречорна, та вся вже в дірках (Г. Квітка-Основ'яненко); Двісті літ оте шатро спочивало в укриттю.., чимало дір попрогризали в нім миші та молі (І. Словник синонімів української мови