просвітліти
ПРОСВІТЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. тільки 3 ос. Стати світлим, світлішим.
Просвітліло небо, І зникає мла (Мур., Наша вулиця, 1949, 8);
// Зникнути під дією світла (про темряву).
Просвітліла Коло мене темнота (Перв., І, 1958, 424).
2. перен. Пройнятися радістю, вдоволенням і т. ін.
Дід Олофір і баба Федора перезирнулися. Баба вся просвітліла (Донч., III, 1956, 91);
Від тієї думки вона нараз просвітліла, сповнилась дивно безжурним настроєм (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 122);
// чим. Виразом обличчя передати стан радості, вдоволення і т. ін.
І він той хліб, помазаний пірцем, Поцілував, підняв не для розлуки, Немовби землю рідну взяв на руки І не стемнів, а просвітлів лицем! (Мал., Полудень.., 1960, 10);
// Виразити радість, вдоволення і т. ін.
Обличчя Леоніда просвітліло, наче небезпека вже минула (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 649);
Суворе його обличчя просвітліло від дитячої усмішки (Ю. Янов., II, 1958, 203).
◊ Просвітлі́ло на душі́ кому, у кого, безос. — хто-небудь відчув полегшення, моральне задоволення.
3. перен. Стати виразним, чітким, ясним (про свідомість, думки і т. ін.).
Нам час не датися на глум: Здіймуться дружні хлопські руки, І просвітліє хлопський ум! (Пісні та романси.., II, 1956, 187).
◊ У (в) голові́ просвітлі́ло, безос.;
Голова́ просвітлі́ла — хто-небудь вийшов із стану непритомності, запаморочення і т. ін.
Твердохліб лежав один у кімнаті і прислухався до самого себе і чув, як стугоніла у скронях кров. В голові просвітліло, коли б тільки не тупий біль у потилиці (Цюпа, Краяни, 1971, 40);
Ранкова прохолода трохи остудила тіло. Просвітліла голова, зникли тупий неприємний біль у потилиці і гіркота в роті (Збан., Сеспель, 1961, 412).
Значення в інших словниках
- просвітліти — просвітлі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- просвітліти — -ію, -ієш, док. 1》 тільки 3 ос.Стати світлим, світлішим. || Зникнути під дією світла (про темряву). 2》 перен. Пройнятися радістю, вдоволенням і т. ін. || чим. Виразом обличчя передати стан радості, вдоволення і т. ін. || Виразити радість, вдоволення і... Великий тлумачний словник сучасної мови
- просвітліти — ПРОСВІТЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. тільки 3 ос. Стати світлим, світлішим. Просвітліло небо, І зникає мла (І. Муратов); // безос. Просвітліло після дощу, і потім зразу земля стала парувати і почало сходити скрізь: все зазеленіло! (В. Словник української мови у 20 томах
- просвітліти — просвітлі́ло на душі́ у кого, безос. Кому-небудь стало легше, радісніше, веселіше. Від приємної звістки у дівчини просвітліло на душі (З газети). Фразеологічний словник української мови
- просвітліти — ВИЯ́СНЮВАТИСЯ (про небо, обрій — ставати ясним, безхмарним або малохмарним; про сонце, місяць, зорі — виходити з-за хмар, туману тощо або ставати яснішим, світлішим), ВИЯСНЯ́ТИСЯ, ПРОЯ́СНЮВАТИСЯ, ПРОЯСНЯ́ТИСЯ, ПРОСВІ́ТЛЮВАТИСЯ, СВІТЛІ́ТИ, СВІТЛІ́ШАТИ... Словник синонімів української мови