просиджувати

ПРОСИ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОСИ́ДІТИ, джу, диш, док.

1. неперех. Сидіти десь якийсь час.

Сидять було [Павло і Варка], просиджують ніч темну рука з рукою (Вовчок, І, 1955, 153);

Він міг цілими годинами просиджувати в бур’яні (Іщук, Вербівчани, 1961, 7);

Дві ночі просиділа вона над ставком, під зеленими вербами (Н.-Лев., І, 1956, 106);

Сіла [Ганна] на край вузенького дивана і кілька хвилин просиділа так (Коз., Сальвія, 1959, 6);

// Проводити якийсь час, сидячи за якою-небудь роботою, займаючись чимсь.

Часто ми просиджували цілі години мовчки над яким-небудь шиттям (Л. Укр., III, 1952, 618);

Вони просиджували цілі години за малим буквариком, навчаючись читати друковане (Досв., Гюлле, 1961, 54);

Яків Сажнєв просидів над своєю доповідною запискою цілий вечір (Ткач, Крута хвиля, 1954, 263).

2. неперех. Залишатися, перебувати де-небудь якийсь час.

Ще від самого посту учащав до них якийсь-то охвицер [офіцер], що увесьденички [весь день] просиджував у них (Кв.-Осн., II, 1956, 354);

Цілими вечорами просиджував Матвій біля ліжка недужого (Ірчан, II, 1958, 292);

Я у Львові у Вашого тата сижу оце вже третій день. У Коломиї також тілько [стільки] просидів (Стеф., III, 1954, 86);

Оксен поплескав його по блідих щоках, які свідчили про те, що дитина просиділа цілу зиму в хаті (Тют., Вир, 1964, 175);

// тільки док. Пробути якийсь час в ув’язненні, в ізоляції.

Вона довгенько просиділа в тюрмі, і замість заслання на північ дозволено їй виїхати за кордон (Коцюб., III, 1956, 311);

Ми просиділи в таборі кілька місяців, чекаючи розстрілу (Ю. Янов., II, 1954, 28);

// перев. док., розм. Провчитися в навчальному закладі більше визначеного терміну, залишившись на повторний курс.

Василь, просидівши три годи в одному класі, переліз якось у другий і обіцяв там навіки застряти (Мирний, IV, 1955, 114).

3. перех., розм. Протирати чи продавлювати що-небудь в результаті частого сидіння протягом тривалого часу.

[Ярина:] Ти мені лавки не просидиш. Хоч сидіти — сиди (Л. Укр., III, 1952, 717).