підривати
ПІДРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПІДІРВА́ТИ, підірву́, піді́рве́ш, док., перех.
1. Руйнувати, знищувати або подрібнювати за допомогою вибуху.
Розбивали гарнізони, Склади підривали, За знущання і за муки Ворога карали (Укр.. думи.., 1955, 504);
Відступаючи, ворог підірвав міст через Оржицю (Ком. Укр., 11, 1963, 22);
Якось під час бою в лісі ми підірвали міною німецький танк (Шиян, Партиз. край, 1946, 63).
2. перен. Діями, вчинками і т. ін. шкодити чому-небудь, послаблювати щось.
Реформістська зміна є така, яка не підриває основ влади пануючого класу, будучи лише поступкою його, при збереженні його панування (Ленін, 30, 1972, 39);
Нападками на національну політику КПРС ідеологи імперіалізму намагаються підірвати авторитет нашої країни на міжнародній арені (Ком. Укр., 9, 1966, 26);
// Позбавляти чого-небудь, руйнувати щось.
Лихо не підірвало Ганниної віри в справедливість громадської правди (Руд., Остання шабля, 1959, 172);
// Негативно впливати на стан здоров’я (про почуття, хворобу і т. ін.).
Страшна туга підривала її сили і сушила тіло (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 21);
— Куди йому косити? Підірвав здоров’я на війні, йде покосом, наче п’яний (Цюпа, Назустріч.., 1958, 354).
3. тільки док. Замучити, загнати (у 3 знач.) коня швидкою їздою, гонками.
Обидва свої коні Бистрі підірвали (Рудан., Вибр., 1937, 270).
ПІДРИВА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПІДРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. Рити землю під чим-небудь, збоку чогось.
*Образно. Лютує Дніпр сердитий, Шлях ширше пробива, Реве несамовитий, Пороги підрива (Граб., І, 1959, 588);
// Риючи додатково, робити ширшим, глибшим.
Підрити канаву;
// розм. Наривати, накопувати додатково, ще трохи.
Підрити картоплі.
Значення в інших словниках
- підривати — підрива́ти 1 дієслово недоконаного виду руйнувати; послаблювати підрива́ти 2 дієслово недоконаного виду рити землю Орфографічний словник української мови
- підривати — Висаджувати <�в повітря>, пускати в повітря, зривати; (дружбу) розладнувати, послаблювати, шкодити чому, г. підважувати, підміновувати; (віру) руйнувати, (здоров'я — ще) збавляти, НАДРИВАТИ; (землю) підкопувати; (авторитет, чий) ІД. дискредитувати кого; дк. ПІДІРВАТИ, (коня) загнати. Словник синонімів Караванського
- підривати — див. рвати Словник синонімів Вусика
- підривати — I -аю, -аєш, недок., підірвати, підірву, підірвеш, док., перех. 1》 Руйнувати, знищувати або подрібнювати за допомогою вибуху. 2》 перен. Діями, вчинками і т. ін. шкодити чому-небудь, послаблювати щось. || Позбавляти чого-небудь, руйнувати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підривати — Підкопувати, підкопати, попідкопувати, (бомбою) висаджувати, висадити, повисаджувати, (віку) збавляти, збавити, позбавляти, укорочувати, укоротити, повкорочувати, (господарку) переводити, перевести, попереводити, (справу) нівечити, знівечувати... Словник чужослів Павло Штепа
- підривати — ПІДРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПІДІРВА́ТИ, підірву́, піді́рве́ш, док., що. 1. Руйнувати, знищувати або подрібнювати за допомогою вибуху. Словник української мови у 20 томах
- підривати — НАДІРВА́ТИ (завдати шкоди своїм силам, здоров'ю надмірним напруженням, непосильною працею тощо), ПІДІРВА́ТИ, НАДЛОМИ́ТИ, НАДСАДИ́ТИ, ПІДВЕРЕДИ́ТИ розм., НАДВЕРЕДИ́ТИ розм., УВЕРЕ́ДИ́ТИ розм. рідше. — Недок. Словник синонімів української мови
- підривати — I. Підрива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. підрити, -рию, -єш, гл. Подрывать, подрыть. Хто мимо йде, псує та ламле і вепр дубрівний підриває. К. Псал. 187. --------------- II. Підрива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. підірва́ти, -рву, -рвеш, гл. Подрывать, подорвать. Словник української мови Грінченка