підступати
ПІДСТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДСТУПИ́ТИ, ступлю́, сту́пиш, док.
1. Ступаючи, наближатися, підходити до кого-, чого-небудь.
Підступали до стола люди (Н.-Лев., II, 1956, 43);
Ззаду Огея сторожко підступає навшпиньках мале дівчатко (Досв., Вибр., 1959, 235);
Серед сутолоки пан Зефірин підступив до панотця (Фр., II, 1950, 368);
Я підступив до вчительок (Збан., Малин. дзвін, 1958, 26);
// Підходити, нападаючи, наступаючи.
Фашистські заколотники підступали до міста (Донч., VI, 1957, 117);
Останні слова Бульба вже мовив під тупіт.. поляків, які щільно підступили до табору (Довж., І, 1958, 259);
// перен., розм. Наближатися, наступати, наставати (про час, явища, події і т. ін.).
Діти все росли поміж клопоту. Дивись, і старість в гості підступа (Мал., Звенигора, 1959, 321).
2. перен. Посилюючись, раптово виявлятися, охоплюючи кого-небудь (про почуття, певний стан і т. ін.).
Голод почав йому докучати і разом з голодом почала злість підступати під серце (Фр., IV, 1950, 72);
В плечі боліло, аж нудота підступала до горла (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 20);
Тяжкий біль підступив йому до серця (Мак., Вибр., 1956, 492);
// безос.
— Коли немає її тут — мені мов і легше; а як гляну — вона сидить, — так мені і підступе [підступить] під серце (Мирний, IV, 1955, 65).
3. перен. Розміщуватися біля чого-небудь, межувати з чимсь (про ліс, гори і т. ін.).
З молодого хвойника, що підступав до дороги, тягнуло гіркуватим повітрям (Кочура, Зол. грамота, 1960, 474);
Під час великих дощів у горах вода теж заливала цю галявину, підступала до дороги (Томч., Готель.., 1960, 11).
4. розм. Звертатися до кого-небудь з проханням, вимогою і т. ін.
Тільки тії діти дуже лихі, і до них не підступай (Л. Укр., V, 1956, 89);
Антон ішов попереду такий лютий, що до нього й близько не можна було підступити (Чорн., Визвол. земля, 1959, 45);
Лейба знав, коли можна підступити до пана запанібрата (Н.-Лев., II, 1956, 42);
// перен. Починати що-небудь.
Дівчина прикидає, з якого краю їй доведеться підступати до такої розмови (Стельмах, І, 1962, 520).
Значення в інших словниках
- підступати — підступа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- підступати — Підходити, наближатися, підступатися; (- час) наставати; (до чого) |роз|починати що, (до кого) звертатися; (до горла) підкочуватися, тиснутися. Словник синонімів Караванського
- підступати — див. починати Словник синонімів Вусика
- підступати — -аю, -аєш, недок., підступити, -ступлю, -ступиш, док. 1》 Ступаючи, наближатися, підходити до кого-, чого-небудь. || Підходити, нападаючи, наступаючи. || перен., розм. Наближатися, наступати, наставати (про час, явища, події і т. ін.). 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підступати — ПІДСТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДСТУПИ́ТИ, ступлю́, сту́пиш, док. 1. Ступаючи, наближатися, підходити до кого-, чого-небудь. Підступали до стола люди (І. Словник української мови у 20 томах
- підступати — без па́лиці (без бу́ка) і не підступа́й (заст. ані́ при́ступ) до кого і без додатка. Хто-небудь дуже гордовитий, пихатий, сердитий і т. ін. — А до Одарки так без палиці і не підступай.., нарядиться, напиндючиться, он яка пані!... Фразеологічний словник української мови
- підступати — МЕЖУВА́ТИ (бути територіально суміжним; мати спільну межу, кордон), ГРАНИ́ЧИТИ, МЕЖУВА́ТИСЯ, ПРИМИКА́ТИ, ПРИЛЯГА́ТИ, ПРИГОРТА́ТИСЯ розм., ПРИТИКА́ТИ діал. Словник синонімів української мови