1. Словник української мови в 11 томах

резонатор

РЕЗОНА́ТОР, а, ч.

1. спец. Пристрій або прилад для відтворення і підсилення акустичних, електричних та ін. коливань.

Найпростіший спосіб зробити зал придатним для роботи в режимі природного звучання — надати сцені форми резонатора (Наука.., 8, 1970, 32);

За твердженням реставраторів, резонатор має незвичайну форму. Посудина, заглиблена в товщу стіни на півметра, нагадує амфору (Веч. Київ, 8.VI 1968, 3);

В її [кімнати] підлозі і стелі були резонатори, що виходили до однієї з стін, за якою в закритій ніші сидів писець (Бурл., Напередодні, 1956, 253);

*У порівн. Щез ненастанний гуркіт вагона, що, як величезний резонатор, вбирав у себе всю складну мішанину звуків, викликаних рухом поїзда (Кол., Терен.., 1959, 148).

2. Порожнина рота, носа, грудної клітки, при зміні величини яких змінюється тембр голосу і звуків мовлення.

Як і при читанні, при співах велике значення мають вправи для розвитку голосу, виголошення окремих звуків на середній висоті і використання голосових резонаторів (верхнього і нижнього), а також правильне посилання звуків у простір (Шк. гігієна, 1954, 149);

Резонаторами мовного апарату служать порожнини, розташовані над голосовими зв’язками і під ними (Худ. чит.., 1955, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. резонатор — резонатор, род. резонатора, мн. резонатори, род. мн. резонаторів (від лат. resono – відклик) коливальна система, в якій відбувається накопичення енергії за рахунок резонансу з вимушеною силою. Фізико-технічний словник-мінімум
  2. резонатор — резона́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. резонатор — -а, ч. 1》 спец. Система, прилад, де виникає або може виникнути резонанс. || Пристрій або прилад для відтворення і підсилення акустичних, електричних та інших коливань. || Підсилювач звука в музичних інструментах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. резонатор — (від лат. resonare — відгукуватись) — 1. Пристрій, налаштований на певну частоту власних коливань, який під впливом дії хвиль вібратора викликає інтенсивні коливання з такою ж або близькою частотою. Словник-довідник музичних термінів
  5. резонатор — РЕЗОНА́ТОР, а, ч. 1. спец. Пристрій або прилад для відтворення й підсилення акустичних, електричних та ін. коливань. Найпростіший спосіб зробити зал придатним для роботи в режимі природного звучання – надати сцені форми резонатора (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. резонатор — резона́тор (від лат. resono – звучу у відповідь, відгукуюсь) система (або тіло), прилад, де виникає або може виникнути резонанс. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. резонатор — Резона́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. резонатор — (лат. — відзвук) Пристрій для поліпшення акустики в споруді. Архітектура і монументальне мистецтво