резонатор

резона́тор

-а, ч.

1》 спец. Система, прилад, де виникає або може виникнути резонанс.

|| Пристрій або прилад для відтворення і підсилення акустичних, електричних та інших коливань.

|| Підсилювач звука в музичних інструментах.

2》 Порожнина рота, носа, грудної клітки, зі зміною величини яких змінюється тембр голосу і звуків мовлення.

3》 Корпус струнного музичного інструмента – бандури, гітари та ін.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

резонатор — резонатор, род. резонатора, мн. резонатори, род. мн. резонаторів (від лат. resono – відклик) коливальна система, в якій відбувається накопичення енергії за рахунок резонансу з вимушеною силою. Фізико-технічний словник-мінімум
резонатор — резона́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
резонатор — (від лат. resonare — відгукуватись) — 1. Пристрій, налаштований на певну частоту власних коливань, який під впливом дії хвиль вібратора викликає інтенсивні коливання з такою ж або близькою частотою. Словник-довідник музичних термінів
резонатор — РЕЗОНА́ТОР, а, ч. 1. спец. Пристрій або прилад для відтворення й підсилення акустичних, електричних та ін. коливань. Найпростіший спосіб зробити зал придатним для роботи в режимі природного звучання – надати сцені форми резонатора (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
резонатор — резона́тор (від лат. resono – звучу у відповідь, відгукуюсь) система (або тіло), прилад, де виникає або може виникнути резонанс. Словник іншомовних слів Мельничука
резонатор — Резона́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
резонатор — РЕЗОНА́ТОР, а, ч. 1. спец. Пристрій або прилад для відтворення і підсилення акустичних, електричних та ін. коливань. Найпростіший спосіб зробити зал придатним для роботи в режимі природного звучання — надати сцені форми резонатора (Наука.. Словник української мови в 11 томах
резонатор — (лат. — відзвук) Пристрій для поліпшення акустики в споруді. Архітектура і монументальне мистецтво