ректор
РЕ́КТОР, а, ч.
1. Особа, яка очолює вищий навчальний заклад.
[Терень:] Товариша Гармаша призначили на ректора [інституту] (Мик., І, 1957, 136);
В приймальні сиділи молоді й старі ректори багатьох університетів та інститутів республіки (Кучер, Трудна любов, 1960, 194).
2. іст. Особа, яка очолює духовний навчальний заклад.
Ректор колегіуму — переяславський єпископ, незадоволений нововведеннями Сковороди, вимагав повернення до старих норм (Іст. укр. літ., І, 1954, 113).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ректор — ре́ктор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ректор — [ректор] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. реиктори, реиктоур'іў два ректорие Орфоепічний словник української мови
- ректор — -а, ч. 1》 Особа, яка очолює вищий навчальний заклад. 2》 іст. Особа, яка очолює духовний навчальний заклад. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ректор — РЕ́КТОР, а, ч. 1. Особа, яка очолює вищий навчальний заклад. [Терень:] Товариша Гармаша призначили на ректора [інституту] (І. Микитенко); В приймальні сиділи молоді й старі ректори багатьох університетів та інститутів республіки (В. Кучер). Словник української мови у 20 томах
- ректор — ре́ктор (лат. rector – управитель, керівник, від rego – керую) особа, яка очолює вищий навчальний заклад. Словник іншомовних слів Мельничука
- ректор — Ре́ктор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ректор — рос. ректор (латин. rector -управитель, керівник, від rego — керую) — особа, яка очолює вищий навчальний заклад. Eкономічна енциклопедія
- ректор — Ректор, -ра м. Ректоръ. Левиц. Пов. 317. Словник української мови Грінченка