1. Словник української мови в 11 томах

рибина

РИБИ́НА, и, ж., розм. Одна риба, перев. велика.

— Оце так рибина! — вирвалось у Костянтина. — Ще не було нам такої удачі! (Стельмах, І, 1962, 435);

— Що ж це в нас і випити нема чого? — стурбувався старий. — А може, й є, — відповів Панас і витяг з клуночка пляшку горілки й кілька зав’ялених рибин (Коцюба, Нові береги, 1959, 233);

*У порівн. Стара на мить завмерла, почала ловити ротом повітря, мов рибина, витягнена з води (Ю. Янов., І, 1954, 111);

Зіс рвонув, шугнув рибиною, — бризнула земля з-під коліс, — і за кабіною миготять поля (Гонч., Вибр., 1959, 219).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рибина — риби́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. рибина — -и, ж., розм. Одна риба, перев. велика. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рибина — РИБИ́НА, и, ж. Одна риба, перев. велика. – Оце так рибина! – вирвалось у Костянтина. – Ще не було нам такої удачі! (М. Стельмах); – Що ж це в нас і випити нема чого? – стурбувався старий. Словник української мови у 20 томах
  4. рибина — би́тися як (мов, на́че і т. ін.) ри́ба в саку́ (в сі́тях). Намагатися з усіх сил перебороти що-небудь складне, непосильне. Бідна Рифка билася мов риба в саку. Вона так рада була .. придумати щось дуже, дуже мудрого для свого сина (І. Фразеологічний словник української мови
  5. рибина — Риби́на, -ни, -ні; -би́ни, -би́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)