1. Словник української мови в 11 томах

рима

РИ́МА, и, ж. Співзвуччя кінців віршованих рядків.

Який з мене баснописець? Мені так трудно справлятися з римою (Мирний, V, 1955, 384);

Цікавою особливістю дум є й граматичні неправильності, точніше — відхилення від загальновживаних мовних норм, які часто зустрічаються в думах і здебільшого продиктовані вимогами ритму і рими (Рильський, IX, 1962, 228);

*У порівн. Проспівав я пісню морю, Ліг на камінь і лежу… Ніби пісня, ллється море, Ніби рими, хвилі б’ють (Олесь, Вибр., 1958, 100).

∆ Вну́трішня ри́ма — співзвучність слів у середині віршованого рядка;

Дактилі́чна ри́ма — співзвучність слів з наголосом на третьому від кінця складі;

Дієслі́вна ри́ма див, дієслі́вний; Жіно́ча ри́ма див. жіно́чий;

Чолові́ча ри́ма див. чолові́чий.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рима — ри́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рима — (гр. rhythmos — розмірений рух) ознака віршованої мови, яка полягає в ритмічному розташуванні однакових або дуже близьких звуків у кінці слів. Словник стилістичних термінів
  3. рима — [рима] -мие, д. і м. -м'і Орфоепічний словник української мови
  4. рима — -и, ж. Співзвуччя кінців віршованих рядків. Внутрішня рима — співзвучність слів у середині віршованого рядка. Дактилічна рима — співзвучність слів із наголосом на третьому від кінця складі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рима — РИ́МА, и, ж. Співзвуччя кінців віршованих рядків. Який з мене баснописець [байкар]? Мені так трудно справлятися з римою (Панас Мирний); Цікавою особливістю дум є й граматичні неправильності, точніше – відхилення від загальновживаних мовних норм... Словник української мови у 20 томах
  6. рима — Співзвучність закінчень слів у віршованих рядках, яка охоплює останній наголошений голосний і наступні за ним звуки. Універсальний словник-енциклопедія
  7. рима — Ри́ма, -ми; ри́ми, рим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)