рима
ри́ма
-и, ж.
Співзвуччя кінців віршованих рядків.
Внутрішня рима — співзвучність слів у середині віршованого рядка.
Дактилічна рима — співзвучність слів із наголосом на третьому від кінця складі.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рима — ри́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- рима — (гр. rhythmos — розмірений рух) ознака віршованої мови, яка полягає в ритмічному розташуванні однакових або дуже близьких звуків у кінці слів. Словник стилістичних термінів
- рима — [рима] -мие, д. і м. -м'і Орфоепічний словник української мови
- рима — РИ́МА, и, ж. Співзвуччя кінців віршованих рядків. Який з мене баснописець [байкар]? Мені так трудно справлятися з римою (Панас Мирний); Цікавою особливістю дум є й граматичні неправильності, точніше – відхилення від загальновживаних мовних норм... Словник української мови у 20 томах
- рима — Співзвучність закінчень слів у віршованих рядках, яка охоплює останній наголошений голосний і наступні за ним звуки. Універсальний словник-енциклопедія
- рима — Ри́ма, -ми; ри́ми, рим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рима — РИ́МА, и, ж. Співзвуччя кінців віршованих рядків. Який з мене баснописець? Мені так трудно справлятися з римою (Мирний, V, 1955, 384); Цікавою особливістю дум є й граматичні неправильності, точніше — відхилення від загальновживаних мовних норм... Словник української мови в 11 томах