рипіння
РИПІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. рипі́ти і звуки, утворювані цією дією.
Двері відхиляються з рипінням (Коч., II, 1956, 298);
Його радував морозний ранок і якийсь особливий бадьорий ритм, що відчувався в кожному рипінні сідла і в кожному подиху товаришів (Довж., Зач. Десна, 1957, 111);
Гнат рипнув сідлом, і всі зашикали на нього, ніби те рипіння було чути за тридев’ять земель (Тют., Вир, 1964, 338).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рипіння — рипі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- рипіння — -я, с. Дія за знач. рипіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рипіння — РИПІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. рипі́ти і звуки, утворювані цією дією. Двері відхиляються з рипінням (І. Кочерга); Його радував морозний ранок і якийсь особливий бадьорий ритм, що відчувався в кожному рипінні сідла і в кожному подиху товаришів (О. Словник української мови у 20 томах