1. Словник української мови в 11 томах

рипучість

РИПУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. рипу́чий.

Ідучи невтоптаними стежками, Марко відчув, що сніг поволі втрачає свою суху рипучість і вже тільки м’яко вгинається під чобітьми й провалюється з тихим шелестом (Кир., Вибр., 1960, 375).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рипучість — рипу́чість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рипучість — -чості, ж. Властивість за знач. рипучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рипучість — РИПУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. рипу́чий. Ідучи невтоптаними стежками, Марко відчув, що сніг поволі втрачає свою суху рипучість і вже тільки м'яко вгинається під чобітьми й провалюється з тихим шелестом (І. Кириленко). Словник української мови у 20 томах