рипучість
РИПУ́ЧІСТЬ, чості, ж.
Властивість за знач. рипу́чий.
Ідучи невтоптаними стежками, Марко відчув, що сніг поволі втрачає свою суху рипучість і вже тільки м'яко вгинається під чобітьми й провалюється з тихим шелестом (І. Кириленко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рипучість — рипу́чість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- рипучість — -чості, ж. Властивість за знач. рипучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рипучість — РИПУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. рипу́чий. Ідучи невтоптаними стежками, Марко відчув, що сніг поволі втрачає свою суху рипучість і вже тільки м’яко вгинається під чобітьми й провалюється з тихим шелестом (Кир., Вибр., 1960, 375). Словник української мови в 11 томах