1. Словник української мови у 20 томах

рипучо

РИПУ́ЧО, присл.

Те саме, що рипу́че.

Одноманітно, безугавно, рипучо кричав десь в улоговині деркач (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рипучо — рипу́чо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. рипучо — присл. Те саме, що рипуче. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рипучо — РИПУ́ЧО, присл. Те саме, що рипу́че. Одноманітно, безугавно, рипучо кричав десь в улоговині деркач (Тют., Вир, 1964, 289). Словник української мови в 11 томах