рипучо
РИПУ́ЧО, присл. Те саме, що рипу́че.
Одноманітно, безугавно, рипучо кричав десь в улоговині деркач (Тют., Вир, 1964, 289).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рипучо — рипу́чо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- рипучо — присл. Те саме, що рипуче. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рипучо — РИПУ́ЧО, присл. Те саме, що рипу́че. Одноманітно, безугавно, рипучо кричав десь в улоговині деркач (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах