рискувати

РИСКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., РИСКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. Здійснювати рискований вчинок, рисковану дію, справу і т. ін.

Я ніколи не боявся рискувати. Сумління підказувало мені інше: для загального добра треба робити все (Збан., Малин. дзвін, 1958, 186);

[Терлецький:] Хто не рискує, той не переможе. Проект затвердять, а тоді… [Панащенко:] Чудово! (Дмит., Драм. тв., 1958, 331);

Це було дуже небезпечно — повзти, але він вирішив рискнути.. Парубок доповз і принишк у кукурудзі (Донч., IV, 1957, 146);

// з інфін. Відважуватися на що-небудь рисковане.

Грім вибухів, тріскотнеча розривних куль наростала. А коли двоє піхотинців упало, корчачись, на самих східцях, то більш ніхто не рискував вириватися з будинку (Гончар, III, 1959, 141);

Книжка так заінтересувала мене, що я рискнула зайти в крамницю (Л. Укр., III, 1952, 741).

2. з інфін. Підлягати можливому риску (у 1 знач.), небезпеці, піддавати рискові.

Роз’їзд поскакав назад, на кожному кроці рискуючи поламати коням ноги на байбакових норах, якими густо був поритий степ (Панч, Гомон. Україна, 1954, 193);

Він рискував залишитись десь на перегоні без пари (Донч., VI, 1957, 176);

— Пауль, ти рискуєш зараз потрапити до рук Лешникових бандитів, — аргументує Анна і додає: — Не роби, Пауль, дурниць (Кол., На фронті.., 1959, 132).

3. чим. Піддавати кого-, що-небудь рискові (у 1 знач.), небезпеці; жертвувати кимсь, чимсь.

«Ви, — казав друг, — повинні боронити честь старої корогви, а не зрікатися її!» Ми ж думаєм, що краще зробити нову корогву, ніж латати стару і ради того латання рискувати власною честю (Л. Укр., V, 1956, 133);

Пригадалась позаминула ніч, коли Гай, рискуючи власним життям, поліз замість нього, Черниша, відшукувати між трупів Бузька і Вакуленка… (Гончар, І, 1954, 57);

Сахно не хотіла ні порушувати свого слова, ані рискувати своєю персоною (Смолич, І, 1958, 87);

Боярин замислився. Викупити їх [невільників] на цареві гроші він не міг. Вони були призначені тільки на московських підданців. Хіба що рискнути своїми? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 216).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рискувати — рискува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рискувати — див. ризикувати Словник синонімів Вусика
  3. Рискувати — Ризикувати Неправильно-правильно
  4. рискувати — -ую, -уєш, недок., рискнути, -ну, -неш, док., рідко. Те саме, що ризикувати, ризикнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рискувати — 1. зважати, зважити, позважати, ризикувати, ризикнути, поризикувати, заризикувати, заризикнути, зризикувати, зризикнути 2. це див. штрихувати Словник чужослів Павло Штепа
  6. рискувати — РИСКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., РИСКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. Здійснювати рискований вчинок, рисковану дію, справу і т. ін. Я ніколи не боявся рискувати. Сумління підказувало мені інше: для загального добра треба робити все (Ю. Словник української мови у 20 томах
  7. рискувати — НАВА́ЖИТИСЯ з інфін. (переборюючи вагання і побоювання, набратися рішучості для здійснення якогось учинку), ЗВА́ЖИТИСЯ з інфін. і на що, РІШИ́ТИСЯ з інфін. і на що, розм., ПЕРЕМОГТИ́СЯ перев. без додатка, розм., ПОВА́ЖИТИСЯ з інфін., розм. Словник синонімів української мови
  8. рискувати — Рискува́ти і ризикува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)