розливати

РОЗЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗЛИ́ТИ, розіллю́, розіллє́ш і рідко РОЗІЛЛЯ́ТИ, розіллю́, розіллє́ш, іноді розілля́ю, розілля́єш, док., перех.

1. Проливати, пити яку-небудь рідину, хлюпати, бризкати якоюсь рідиною на що-небудь (перев. мимоволі, ненароком, через неуважність і т. ін.).

Якось зачепила [княгиня] .. срібну коновку, повну вишнівки, да й розлила по всій скатерті (П. Куліш, Вибр., 1969, 129);

— Ой лишенько! через вас я розлила чай (Н.-Лев., II, 1956, 65).

◊ Розлива́ти (розли́ти, розілля́ти) кров — те саме, що Пролива́ти (ли́ти, проли́ти і т. ін.) кров ( див. кров).

Щораз, як ми кров нашу розливаєм За рідний край, — яка користь кому? Мерзенного деспота уквітчаєм Та й молимось, як богові, йому (Граб., І, 1959, 495);

— Ти знов благословиш розливати кров твого народу! Слухай, віддай мені моїх синів… (Коцюб., II, 1955, 182);

Не помирилися царі за царства.. — і давай мірятись силою: хто більше згубить безневинних душ, хто розіллє більше людської неповинної крові… (Мирний, І, 1954, 359);

Розлива́ти (розли́ти) мо́ре (рі́ки) сліз чиїх; Розлива́ти (розли́ти) сльо́зи чиї: а) (чужі) завдавати кому-небудь багато горя, страждань.

Прийшли ксьондзи і запалили Наш тихий рай. І розлили Широке море сльоз [сліз] і крові (Шевч., II, 1963, 51);

— Усі, кажуть, перед богом рівні, а бач: один у неволі скніє, а другий п’є, розливає сльози людські (Мирний, IV, 1955, 177);

б) (свої) гірко плакати.

Стогнали перед очима люди, розливаючи свої живі сльози… (Мирний, І, 1954, 347).

2. Розподіляти яку-небудь рідину, переливаючи з однієї посудини в декілька або багато інших.

Пані, як і завжди, розливала чай, а панич з паном гуторили про вчорашній вечір (Мирний, III, 1954, 161);

Бійці сіли.. вечеряти. Багіров мовчки розливав норму спиртного і підносив кожному.. з особливою пошаною (Гончар, III, 1959, 122);

// спец. Заповнювати розплавленим металом ливарні форми.

— Тут треба сталь чи чавун розливать, а кран ще не має команди (Кучер, Трудна любов, 1960, 474);

Сталевар чотири варки Розлив з гарячого ковша (Воронько, Три покоління, 1950, 6).

3. рідко. Покривати водою, затоплювати який-небудь простір, поверхню чогось.

Після похмурої темної ночі, в котру не переставав хлюскати лапастий дощ, розливаючи великі річки-озера по землі, починало світати (Мирний, І, 1954, 317);

*Образно. На сірому небі показалось блакитне озерце.. Озерце в небі виступа з берегів і вже широко розлило води (Коцюб., II, 1955, 322);

// безос. Виклика́ти повінь, вихід річки і т. ін. з берегів.

Іншу призначено кару — у поводях ріки розлити І з неозорого неба наслати дощі ненастанні (Зеров, Вибр., 1966, 307);

Як зійшов весною лід, Як розлило річку, То не раз і він убрід Гнав бідарку-бричку (С. Ол., Вибр., 1959, 285).

4. перен. Поширювати, розносити що-небудь у різні напрямки в навколишньому просторі або в певних межах.

Резеда розливала тонкі пахощі й сповнила ними всю хату (Н.-Лев., І, 1956, 352);

Високо в небі наче висів, тріпочучи крильцями, і радісно розливав свої трелі перший жайворонок (Тулуб, В степу.., 1964, 39);

Місяць плив поміж хмар, розливаючи сріблясте сяйво (Цюпа, Назустріч.., 1958, 278);

Погасла свічка, — тільки кінчик гноту Червону іскру кидає в темноту. Страшенний чад розливши навкруги (Граб., І, 1959, 312);

Жита квітучі дух розіллють милий, Зростуть будови з попелу руїн (Рильський, II, 1960, 216).

5. розм. Розбороняти тих, що б’ються, обливаючи їх водою.

Онисько собі не дякує Василеві. Не раз і за чуби бралися. Якби люди не розлили, то, може б, обидва без голови осталися на батьківськім добрі (Мирний, І, 1949, 218);

Мовчки слухала Орина сварки батька та дочки.. Зчиняли бучу, хоч водою їх розливай (Чорн., Пісні.., 1958, 79).

◊ Водо́ю не розли́ти (не розіллє́ш) див. вода́.

6. діал. Розбавляти, розводити.

Отець шинкував чесно, водою горівки не розливав, і.. народ ішов до нього (Фр., V, 1951, 451).