1. Словник української мови в 11 томах

розпашілий

РОЗПАШІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розпаші́ти.

Біля колодязя цілий гурт розчервонілих, розпашілих після бою повстанців (Гончар, II, 1959, 25);

// У знач. прикм.

Тимко зодягнувся і вийшов з хати. В розпашіле обличчя дихнуло морозом (Тют., Вир, 1964, 362);

*Образно. Земля під помостом дзвенить уночі. Суха й розпашіла, як срібні ключі (Мал., Полудень.., 1960, 109).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпашілий — розпаші́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розпашілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до розпашіти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпашілий — РОЗПАШІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до розпаші́ти. Біля колодязя цілий гурт розчервонілих, розпашілих після бою повстанців (О. Гончар); // у знач. прикм. Тимко зодягнувся і вийшов з хати. В розпашіле обличчя дихнуло морозом (Григорій Тютюнник); * Образно. Словник української мови у 20 томах