1. Словник української мови в 11 томах

розпоротий

РОЗПО́РОТИЙ, РОЗПО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпоро́ти.

Спалахувала [війна] кровавим блиском розпоротих у лютім побоїщі животів та пробитих до мозку голів (Крот., Сини.., 1948, 13);

*Образно. Жорстокий досвід буряних ночей, Світань, розпоротих важким багнетом (Перв., І, 1958, 207);

// У знач. прикм.

Тоня.. жваво висмикує із розпоротої обшивки скловати зовсім чистої (Гончар, Тронка, 1963, 238);

Дагаров.. похапцем витягав щось із розпореного сінника (Панч, I, 1956, 82).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпоротий — розпо́ротий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розпоротий — розпорений, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розпороти. || розпорото, розпорено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпоротий — РОЗПО́РОТИЙ, РОЗПО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розпоро́ти. Спалахувала [війна] кровавим блиском розпоротих у лютім побоїщі животів та пробитих до мозку голів (Є. Кротевич); * Образно. Жорстокий досвід буряних ночей, Світань, розпоротих важким багнетом (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. розпоротий — Розпо́рений і розпо́ротий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)