1. Словник української мови у 20 томах

розпоротий

РОЗПО́РОТИЙ, РОЗПО́РЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розпоро́ти.

Спалахувала [війна] кровавим блиском розпоротих у лютім побоїщі животів та пробитих до мозку голів (Є. Кротевич);

* Образно. Жорстокий досвід буряних ночей, Світань, розпоротих важким багнетом (Л. Первомайський);

// у знач. прикм.

Тоня .. жваво висмикує із розпоротої обшивки скловати зовсім чистої (О. Гончар);

Дагаров .. похапцем витягав щось із розпореного сінника (П. Панч).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпоротий — розпо́ротий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розпоротий — розпорений, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розпороти. || розпорото, розпорено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпоротий — Розпо́рений і розпо́ротий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розпоротий — РОЗПО́РОТИЙ, РОЗПО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпоро́ти. Спалахувала [війна] кровавим блиском розпоротих у лютім побоїщі животів та пробитих до мозку голів (Крот., Сини.., 1948, 13); *Образно. Словник української мови в 11 томах