розпорядчий
РОЗПОРЯ́ДЧИЙ, а, е. Стос. до розпорядження (у 1 знач.).
Маса повинна мати право висувати всіх без винятку робітничих членів маси на розпорядчі функції (Ленін, 36, 1973, 148);
Найвищим виконавчим і розпорядчим органом державної влади Союзу Радянських Соціалістичних Республік є Рада Міністрів СРСР (Конст. СРСР, 1963, 15);
На залізничних станціях і окремих заводах створювались розпорядчі і бойові комітети (Іст. УРСР, І, 1953, 605).
Розпоря́дче засі́дання — попереднє засідання, на якому розглядаються питання, пов’язані з наступним вирішенням справи.
Ще в кінці серпня його справу розглянуло розпорядче засідання ревтрибуналу (Збан., Сеспель, 1961, 257).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпорядчий — розпоря́дчий прикметник Орфографічний словник української мови
- розпорядчий — [розпор’аджчией і роспор’аджчией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
- розпорядчий — -а, -е. Стос. до розпорядження (у 1 знач.). Розпорядче засідання — попереднє засідання, на якому розглядаються питання, пов'язані з наступним вирішенням справи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розпорядчий — РОЗПОРЯ́ДЧИЙ, а, е. Стос. до розпорядження (у 1 знач.). На залізничних станціях і окремих заводах створювались розпорядчі і бойові комітети (з наук. літ.); На кожного депутата припадатиме колосальне навантаження в галузі законодавчої розпорядчої і контрольної діяльності (з газ.). Словник української мови у 20 томах