1. Словник української мови в 11 томах

розпрочудесний

РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙ, а, е, розм., рідко. Прекрасний, чудовий (з підсиленням).

Дванадцять розпрочудесних рушників .. були розкладені поверх усього іншого манаття (Смолич, День.., 1950, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпрочудесний — розпрочуде́сний прикметник розм., рідко Орфографічний словник української мови
  2. розпрочудесний — РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙ, а, е, розм., рідко. Прекрасний, чудовий (з підсиленням). Дванадцять розпрочудесних рушників .. були розкладені поверх усього іншого манаття (Ю. Смолич); Розпрочудесний рідний край. Словник української мови у 20 томах