1. Словник української мови в 11 томах

розпучний

РОЗПУ́ЧНИЙ, а, е, діал. Розпачливий.

Вітчизни берег милий Зникав і зник, І рвався мій безсилий, Розпучний крик (Граб., І, 1959, 93).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпучний — розпу́чний прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. розпучний — -а, -е, діал. Розпачливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпучний — РОЗПУ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до розпу́ка. Вітчизни берег милий Зникав і зник, І рвався мій безсилий, Розпучний крик (П. Грабовський). Словник української мови у 20 томах