1. Словник української мови в 11 томах

розпучно

РОЗПУ́ЧНО, діал. Присл. до розпу́чний.

Як швидко я все пережив, Як швидко я знов затужив; Розпучно стою край безодні (Граб., І, 1959, 376).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпучно — розпу́чно прислівник розпачливо незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. розпучно — діал. Присл. до розлучний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпучно — РОЗПУ́ЧНО. Присл. до розпу́чний. Як швидко я все пережив, Як швидко я знов затужив; Розпучно стою край безодні (П. Грабовський). Словник української мови у 20 томах