розрив

РОЗРИ́В, у, ч.

1. Дія за знач. розірва́ти, розрива́ти¹ і розірва́тися, розрива́тися¹ 1-6.

Він [лазер] допомагає лише тоді, коли відшарування свіжі й розриви виникли в задній частині ока (Наука.., 1, 1971, 29);

Я іду під розриви шрапнелі, революції син і солдат (Уп., Вітчизна миру, 1951,19);

*У порівн. День оскаженіло Сяйне й впаде, швидкий, немов розрив (Бажан, І, 1946, 153).

∆ Випробо́вувати на розри́в — визначати міцність тіла, поступово збільшуючи навантаження.

Перед намотуванням на лебідку дріт випробовують на розрив і визначають величину розривного вантажу (Інж. геод., 1959, 392).

2. Простір, проміжок між чим-небудь, що роз’єдналося, розсунулося.

Дощ ущух, і в розривах між хмарами пробивалася синява ранку (Баш, Надія, 1960, 447);

Прорізи і розриви на дощових плащах і інших виробах з пластичних матеріалів можна полагодити за допомогою зварювання (Знання.., 1, 1966, 32);

// Просвіт, прогалина між чим-небудь.

Всі розриви між будівлями потрібно засаджувати.. деревами (Озелен. колг. села, 1955, 11);

// перен. Відсутність співвідносності, узгодженості між чим-небудь, відповідності чомусь.

Соціалістичний лад створює умови для ліквідації успадкованого від капіталізму розриву в рівні економічного і культурного розвитку між країнами (Програма КПРС, 1961, 116);

Каринський.. скоро помітив цей неприпустимий розрив між потужністю дистиляційного й інших цехів (Шовк., Інженери, 1956, 77);

Радянська влада припинила багатовіковий процес знищення лісів на Україні і ліквідувала розрив між їх вирубкою та відновленням (Ком. Укр., 6, 1968, 33);

// Часова перерва в чому-небудь.

Момент сівби — найбільш відповідальний. І головне — недопустити розриву в роботі (Хлібороб Укр., 5, 1972, 8).

∆ Протипоже́жний розри́в — простір між будівлями для запобігання поширення вогню.

Значне зменшення ширини присадибної ділянки не дає можливості створити потрібні протипожежні розриви (Жилий буд. колгоспника, 1956, 10).

3. Повне припинення стосунків, відносин з ким— або між ким-небудь.

Ніхто.. не знав, як болісно переживає Юля розрив з Віктором (Донч., V, 1957, 427);

Особливо тяжко розрив між батьком і матір’ю, залишення сім’ї одним з них сприймають діти (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 34);

// Остаточна відмова від чого-небудь, зречення чогось.

..не можна здійснити справжнє інтернаціональне згуртування робітників без рішучого розриву з опортунізмом.. (Ленін, 26, 1972, 18);

Письменник [М. Коцюбинський] залишає Тиховича в стані душевної кризи, після якої мусить настати остаточний розрив з старими ілюзіями (Іст. укр. літ., І, 1954, 612).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розрив — розри́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. розрив — -у, ч. 1》 Дія за знач. розірвати, розривати I і розірватися, розриватися I 1-6). Випробовувати на розрив — визначати міцність тіла, поступово збільшуючи навантаження. || мн., мед. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розрив — РОЗРИ́В, у, ч. 1. Дія за знач. розірва́ти, розрива́ти¹ і розірва́тися, розрива́тися¹ 1–6. Він [лазер] допомагає лише тоді, коли відшарування свіжі й розриви виникли в задній частині ока (з наук.-попул. літ.); Помер [коваль] від розриву серця (В. Словник української мови у 20 томах
  4. розрив — ВИ́БУХ (раптове рознесення на частини, осколки бомби, міни, снаряда тощо), РОЗРИ́В. Чотири важкі вибухи піднімають землю й людей (О. Довженко); Десь далі глухо струшували повітрям бомбові розриви (В. Козаченко). Словник синонімів української мови
  5. розрив — рос. разрыв несподівана різка зміна ціни товару на ринку, за якої мінімальна ціна поточного дня вища за максимальну ціну попереднього дня (ріст ціни) або максимальна ціна поточного дня нижча за мінімальну ціну попереднього дня (спад ціни). Eкономічна енциклопедія
  6. розрив — Розрив, -ву м. раст. Impatiens noli tangere L. ЗЮЗО. I. 125. розрив-трава — въ народныхъ вѣрованіяхъ: трава, обладающая свойствомъ разрывать. Чуб. 1. 66. Що нам кайдани? Я призапас такої розрив-трави, що тілько притулимо, дак ік нечистому й пороспадаються. К. ЧР. 400. Словник української мови Грінченка