розрив

РОЗРИ́В, у, ч.

1. Дія за знач. розірва́ти, розрива́ти¹ і розірва́тися, розрива́тися¹ 1–6.

Він [лазер] допомагає лише тоді, коли відшарування свіжі й розриви виникли в задній частині ока (з наук.-попул. літ.);

Помер [коваль] від розриву серця (В. Підмогильний);

Я іду під розриви шрапнелі (М. Упеник);

* У порівн. День оскаженіло Сяйне й впаде, швидкий, немов розрив (М. Бажан).

2. Простір, проміжок між чим-небудь, що роз'єдналося, розсунулося.

Дощ ущух, і в розривах між хмарами пробивалася синява ранку (Яків Баш);

Прорізи і розриви на дощових плащах і інших виробах з пластичних матеріалів можна полагодити за допомогою зварювання (з наук.-попул. літ.);

// Просвіт, прогалина між чим-небудь.

Всі розриви між будівлями потрібно засаджувати .. деревами (з наук. літ.);

// перен. Відсутність співвідносності, узгодженості між чим-небудь, відповідності чомусь.

Каринський, прийшовши на завод, скоро помітив цей неприпустимий розрив між потужністю дистиляційного й інших цехів (Ю. Шовкопляс);

Необхідно ліквідувати розрив між їх вирубкою лісівта їх відновленням (з публіц. літ.);

// Часова перерва в чому-небудь.

Момент сівби – найбільш відповідальний. І головне – не допустити розриву в роботі (з наук. літ.).

3. Повне припинення стосунків, відносин з ким- або між ким-небудь.

Ніхто .. не знав, як болісно переживає Юля розрив з Віктором (О. Донченко);

Особливо тяжко розрив між батьком і матір'ю, залишення сім'ї одним з них сприймають діти (з наук.-попул. літ.);

// Остаточна відмова від чого-небудь, зречення чогось.

Письменник [М. Коцюбинський] залишає Тиховича в стані душевної кризи, після якої мусить настати остаточний розрив із старими ілюзіями (з навч. літ.).

△ Випробо́вувати на розри́в див. випробо́вувати;

(1) Дефляці́йний (рецесі́йний) розри́в – різниця між величиною національного доходу, яка відповідає повній зайнятості, і його фактичною величиною.

Подолання рецесійного розриву забезпечується стимулюванням сукупного попиту (з навч. літ.);

(2) Протипоже́жний розри́в – простір між будівлями для запобігання поширення вогню.

Значне зменшення ширини присадибної ділянки не дає можливості створити потрібні протипожежні розриви (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розрив — розри́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. розрив — -у, ч. 1》 Дія за знач. розірвати, розривати I і розірватися, розриватися I 1-6). Випробовувати на розрив — визначати міцність тіла, поступово збільшуючи навантаження. || мн., мед. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розрив — ВИ́БУХ (раптове рознесення на частини, осколки бомби, міни, снаряда тощо), РОЗРИ́В. Чотири важкі вибухи піднімають землю й людей (О. Довженко); Десь далі глухо струшували повітрям бомбові розриви (В. Козаченко). Словник синонімів української мови
  4. розрив — РОЗРИ́В, у, ч. 1. Дія за знач. розірва́ти, розрива́ти¹ і розірва́тися, розрива́тися¹ 1-6. Він [лазер] допомагає лише тоді, коли відшарування свіжі й розриви виникли в задній частині ока (Наука.. Словник української мови в 11 томах
  5. розрив — рос. разрыв несподівана різка зміна ціни товару на ринку, за якої мінімальна ціна поточного дня вища за максимальну ціну попереднього дня (ріст ціни) або максимальна ціна поточного дня нижча за мінімальну ціну попереднього дня (спад ціни). Eкономічна енциклопедія
  6. розрив — Розрив, -ву м. раст. Impatiens noli tangere L. ЗЮЗО. I. 125. розрив-трава — въ народныхъ вѣрованіяхъ: трава, обладающая свойствомъ разрывать. Чуб. 1. 66. Що нам кайдани? Я призапас такої розрив-трави, що тілько притулимо, дак ік нечистому й пороспадаються. К. ЧР. 400. Словник української мови Грінченка