розрив

ВИ́БУХ (раптове рознесення на частини, осколки бомби, міни, снаряда тощо), РОЗРИ́В. Чотири важкі вибухи піднімають землю й людей (О. Довженко); Десь далі глухо струшували повітрям бомбові розриви (В. Козаченко).

НЕВІДПОВІ́ДНІСТЬ (відсутність відповідності між чим-небудь), НЕЗГІ́ДНІСТЬ, НЕЗБІ́Г, НЕЗБІ́ЖНІСТЬ, НЕСУМІ́СНІСТЬ, НЕСПОЛУ́ЧНІСТЬ (неможливість одночасного поєднання чого-небудь із чимось іншим); РОЗРИ́В підсил. (відсутність співвідносності, узгодженості між чим-небудь). Між уявним і дійсним завжди існуватиме якась невідповідність! (Н. Рибак); Оці листи (нареченої).. вказують на цілковиту незгідність їх характерів (І. Франко); Незбіжність між ціною і вартістю товару; Психологічна несумісність; Несумісність науки з релігією; Каринський.. скоро помітив цей неприпустимий розрив між потужністю дистиляційного й інших цехів (Ю. Шовкопляс).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

розрив — розри́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
розрив — -у, ч. 1》 Дія за знач. розірвати, розривати I і розірватися, розриватися I 1-6). Випробовувати на розрив — визначати міцність тіла, поступово збільшуючи навантаження. || мн., мед. Великий тлумачний словник сучасної мови
розрив — РОЗРИ́В, у, ч. 1. Дія за знач. розірва́ти, розрива́ти¹ і розірва́тися, розрива́тися¹ 1–6. Він [лазер] допомагає лише тоді, коли відшарування свіжі й розриви виникли в задній частині ока (з наук.-попул. літ.); Помер [коваль] від розриву серця (В. Словник української мови у 20 томах
розрив — РОЗРИ́В, у, ч. 1. Дія за знач. розірва́ти, розрива́ти¹ і розірва́тися, розрива́тися¹ 1-6. Він [лазер] допомагає лише тоді, коли відшарування свіжі й розриви виникли в задній частині ока (Наука.. Словник української мови в 11 томах
розрив — рос. разрыв несподівана різка зміна ціни товару на ринку, за якої мінімальна ціна поточного дня вища за максимальну ціну попереднього дня (ріст ціни) або максимальна ціна поточного дня нижча за мінімальну ціну попереднього дня (спад ціни). Eкономічна енциклопедія
розрив — Розрив, -ву м. раст. Impatiens noli tangere L. ЗЮЗО. I. 125. розрив-трава — въ народныхъ вѣрованіяхъ: трава, обладающая свойствомъ разрывать. Чуб. 1. 66. Що нам кайдани? Я призапас такої розрив-трави, що тілько притулимо, дак ік нечистому й пороспадаються. К. ЧР. 400. Словник української мови Грінченка