1. Словник української мови в 11 томах

розселення

РОЗСЕ́ЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. розсели́ти і розсели́тися.

У міру знищення тварин в одному місці люди пересувались на іншу територію, де полювання було успішнішим. Відбувалося розселення людей (Іст. СРСР, І, 1957, 5);

В нашій країні відбуваються значні зміни в розселенні людей, що зумовлюється розвитком планового народного господарства (освоєння цілинних земель, виникнення нових промислових районів, бурхливий розвиток старих промислових центрів і т. п.) (Нар. тв. та етн., 3, 1962, 7);

Лісові смуги [в районі Нової Каховки] сприятимуть рівномірному розселенню птахів (Довж., III, 1960, 442).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розселення — розсе́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розселення — -я, с. Дія за знач. розселити і розселитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розселення — РОЗСЕ́ЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. розсели́ти і розсели́тися. У міру знищення тварин в одному місці люди пересувались на іншу територію, де полювання було успішнішим. Відбувалося розселення людей (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах