1. Словник української мови в 11 томах

розсупонювати

РОЗСУПО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗСУПО́НИТИ, ню, ниш, док., перех. Розв’язувати супоню, що стягує хомут запряженого коня.

Зрозумів Семен, що не вставати більше його Сірому, його доброму помічникові. Кинувся до нього, розсупонив, розстебнув тремтячими руками черезсіделень, дугу зняв… (Хотк., І, 1966, 129);

// перен., розм. Розв’язувати, розпускати що-небудь зв’язане, стягнуте.

Магнат лютився, розсупонював свою калитку, кидав п’яній зграї золоті червінці (Мирний, І, 1949, 186);

Прокопчук зняв із себе торбу, розсупонив її, вийняв сало (Тют., Вир, 1964, 357).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсупонювати — розсупо́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розсупонювати — -юю, -юєш, недок., розсупонити, -ню, -ниш, док., перех. Розв'язувати супоню, що стягує хомут запряженого коня. || перен., розм. Розв'язувати, розпускати що-небудь зв'язане, стягнуте. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розсупонювати — РОЗСУПО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗСУПО́НИТИ, ню, ниш, док., кого, що. Розв'язувати супоню, що стягує хомут запряженого коня. – так ведеться вжитті: хто плуга волочить, того б'ють, а хто тільки бочиться, на пашу поглядає, того розсупонюють... – мимрили . Словник української мови у 20 томах
  4. розсупонювати — РОЗВ'Я́ЗУВАТИ (роз'єднувати кінці чого-небудь зв'язаного); РОЗШМО́РГУВАТИ, РОЗСУПО́НЮВАТИ розм. (зав'язку, петлю, вузол тощо); РОЗШНУРО́ВУВАТИ, РОЗПУСКА́ТИ (шнурок, тасьму тощо). — Док. Словник синонімів української мови