розсупонювати

РОЗВ'Я́ЗУВАТИ (роз'єднувати кінці чого-небудь зв'язаного); РОЗШМО́РГУВАТИ, РОЗСУПО́НЮВАТИ розм. (зав'язку, петлю, вузол тощо); РОЗШНУРО́ВУВАТИ, РОЗПУСКА́ТИ (шнурок, тасьму тощо). — Док.: розв'яза́ти, розшморгну́ти, розсупо́нити, розшнурува́ти, розпусти́ти. Стражники похапцем розв'язували бранцям руки й ноги (Ю. Смолич); Мирон кладе пошивку на землю, розшморгує зав'язку (М. Стельмах); Магнат лютився, розсупонював свою калитку, кидав п'яній зграї золоті червінці (Панас Мирний); Часто бувало, що він розшнуровував свій кисет і роздавав бійцям махорку (Григорій Тютюнник); — Ти знову розпустила корсет? (Л. Яновська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсупонювати — розсупо́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розсупонювати — -юю, -юєш, недок., розсупонити, -ню, -ниш, док., перех. Розв'язувати супоню, що стягує хомут запряженого коня. || перен., розм. Розв'язувати, розпускати що-небудь зв'язане, стягнуте. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розсупонювати — РОЗСУПО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗСУПО́НИТИ, ню, ниш, док., кого, що. Розв'язувати супоню, що стягує хомут запряженого коня. – так ведеться вжитті: хто плуга волочить, того б'ють, а хто тільки бочиться, на пашу поглядає, того розсупонюють... – мимрили . Словник української мови у 20 томах
  4. розсупонювати — РОЗСУПО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗСУПО́НИТИ, ню, ниш, док., перех. Розв’язувати супоню, що стягує хомут запряженого коня. Зрозумів Семен, що не вставати більше його Сірому, його доброму помічникові. Словник української мови в 11 томах